comment

Рубрики

comment

МЕНЮ

Головна Статті Політика зовнішня політика Новий світовий порядок: про що свідчить реакція Туреччини на кризу в Ізраїлі
commentss Cтатті Всі новини

Новий світовий порядок: про що свідчить реакція Туреччини на кризу в Ізраїлі

«Коментарі» розбиралися, чому президент Туреччини Реджеп Ердоган підтримує палестинських радикалів і що це означає для сучасного світового порядку

12 травня 2021, 21:25 comments1325

Президент Туреччини Реджеп Ердоган 10 травня на своїй сторінці в Telegram звинуватив Ізраїль у терорі проти палестинців у Східному Єрусалимі і пообіцяв зробити все можливе, щоб згуртувати мусульманський світ і зупинити окупацію. Турецький лідер провів переговори по телефону з лідером палестинської адміністрації Махмудом Аббасом і лідером терористичної організації ХАМАС Ісмаїлом Ханією.

Новий світовий порядок: про що свідчить реакція Туреччини на кризу в Ізраїлі

Про що свідчить реакція Туреччини на кризу в Ізраїлі

Жорсткій заяві з Анкари передували запеклі сутички між палестинцями та ізраїльською поліцією в Єрусалимі через заборону мусульманам проводити масові релігійні збори в історичній частині міста, яка знаходиться під охороною. Потім ХАМАС із Сектору Газа та Ізраїль обмінялися ракетно-бомбовими ударами.

Ціна регіонального лідерства на Близькому Сході

Загравання Реджепа Ердогана з палестинцями пов'язані із прагненням Туреччини заробити реноме лідера в мусульманському світі і зміцнити свій авторитет у країнах Близького Сходу і Північної Африки, які колись входили до складу Османської імперії.

Співробітник Мельбурнського королівського технологічного університету Мохаммед Ікбал впевнений, що Туреччина оформилася як регіональна сила на Близькому Сході, Балканах, Південному Кавказі завдяки консолідації своєї економічної, військової сили і соціокультурного впливу. Його на політику Туреччини здійснила концепція неоосманізму, розроблена експрем'єрміністром Неджметтіном Ербаканом, який вплинув на погляди Ердогана і вважається засновником турецького політичного ісламу.

У мусульманському світі палестинці здобули імідж мучеників, які страждають від свавілля ізраїльських властей, а за Туреччиною закріпилося клеймо країни-відступниці. До 2010 року Туреччина була однією з небагатьох країн регіону, з якою в Ізраїлю були нормальні відносини. Їх пов'язувало військово-політичне партнерство з США.

Хоча хто насправді мученик, а хто — агресор — питання спірне. Згідно з планом ООН 1947 року відповідно до розділу британського мандата Палестини на єврейську і палестинську держави, Єрусалим планувалося залишити під міжнародним контролем. Палестинські араби, а також сусідні мусульманські країни на чолі з Єгиптом і Сирією цей план не прийняли і вирішили взяти під контроль землі, на які претендували євреї. Ізраїль неодноразово здобував перемогу над арміями арабських країн. Наразі ізраїльтяни контролюють Єрусалим і Західний Берег річки Йордан, на які претендують палестинці. У 2005 році Ізраїль вивів свої війська з території Сектора Газа (два роки по тому владу там захопив ХАМАС, — ред.).

Правляча в Туреччині "Партія справедливості і розвитку" почала налагоджувати контакти з ХАМАСом і Палестинською адміністрацією, збільшуючи градус напруженості у відносинах з Ізраїлем. У травні 2010 року відбулася сутичка між ізраїльськими військовими і турецькими моряками на борту судна Mavi Marmara в складі флотилії з гуманітарними вантажами, яка спробувала прорвати ізраїльську блокаду Сектора Газа. Уряд Туреччини виділяє 10 млн доларів на рік "Близькосхідному агентству ООН для допомоги палестинським біженцям і організації робіт". Стільки Туреччина щорічно інвестує в створення виробництв у новій промисловій зоні Дженін на території Західного берега річки Йордан.

Як повідомляє експерт "Інституту досліджень в галузі національної безпеки" в Тель-Авіві Галлія Ліпнденштраусс, після 2013 року Туреччина разом із Катаром стала основним спонсором ХАМАСа. За її підрахунками, ісламські екстремісти отримують з Анкари по 250-300 млн доларів на рік. Хоча сама Туреччина не з чуток знайома з терористичною загрозою. За даними аналітика Юнуса Окура, за останні 30 років від рук "Робітничої партії Курдистану", визнаної терористичною організацією в США і ЄС, загинули 40 тисяч турецьких громадян.

Не все так однозначно у стосунках з Ізраїлем. Туреччина та Ізраїль продовжують залишатися великими торговельними партнерами, попри політичні розбіжності. У 2019 торговий оборот двох країн склав 5,5 млрд доларів. 

За інформацією економічного експерта Гювена Сака, в першому кварталі 2021 року експорт Туреччини до Ізраїлю збільшився на 16,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Виклик Близького Сходу світовому порядку

Ставлячи під удар відносини з Ізраїлем, влада Туреччини дає зрозуміти, що більше не є провідником інтересів США на Близькому Сході, на відміну від прем'єрміністра Беньяміна Нетаньяху, і буде діяти, незважаючи на позицію глобальних гравців.

Сучасна Туреччина відійшла від демократичної моделі розвитку, проводить військові операції в Сирії, Іраку та Лівії, які колись входили до складу Османської імперії, самовільно намагається встановити нові морські кордони в Середземному морі і привласнити нафтогазові родовища на шельфі Кіпру.

Анкара показала всьому світу майстер-клас щодо того, як потрібно вести високотехнологічну війну і надавати підтримку своїм партнерам. Минулого року Туреччина стала на бік Азербайджану у збройному конфлікті в Нагірному Карабасі і зміцнила вплив на Південному Кавказі. Турецький уряд розвиває торговельно-економічні відносини з тюркомовними країнами Центральної Азії.

Непередбачувана поведінка Ердогана і схильність до участі у зовнішньополітичних авантюрах є сигналом того, що в світі вже немає глобальної поліцейської і жорсткої ієрархії, а баланс сил і інтересів украй нестійкий. Навіть такі "середнячки" у військовому та економічному плані, як Туреччина, дозволяють собі діяти в розріз із нормами міжнародного права і порушувати закладені з часів закінчення "Холодної війни" правила гри. Що вже говорити про глобальних гравців.

Китайський дракон

Один із засновників громадської організації Ukrainian Think Tank Юрій Гаврилечко вважає, що Китай вже переміг у протистоянні із США завдяки розвиненому технологічному сектору та економічній експансії. Піднебесна займає друге місце в світі за витратами на оборону, вкладає солідні суми грошей у розвиток ракетних озброєнь, надводного і підводного флоту, стратегічної авіації, щоб досягти військової переваги над НАТО.

Аналітик Кріс Стокел-Волкер вважає, що у Пекіна є шанси змінити майбутнє в технологічній сфері і скласти конкуренцію компаніям із "Силіконової долини", про що свідчить популярність мобільного додатка TikTok китайської компанії ByteDance.

Так, у 2020 році китайський смартфон Xiaomi Redmi Note 9 Pro посів третє місце в світі за популярністю, випередивши американський телефон Apple iPhone 12 Pro Max в рейтингу GSM Arena. Продукція Xiaomi зайняла провідні позиції в сегменті бюджетних смартфонів в Україні. Телекомунікаційне обладнання фірми Huawei для мобільного зв'язку 5G сприймається в Америці і Європі як загроза для їхньої безпеки, інструмент китайської розвідки.

Козирем КНР, завдяки якому країна перетворилася на глобального гравця, є торгівля. У 2019 Піднебесна стала найбільшим експортером у світі, випередивши США. Взаємна економічна залежність Китаю з іншими країнами досягла такого рівня, що їм просто не вигідно псувати відносини через політичні суперечності. КНР стала основним торговельно-економічним партнером ЄС, а країни Південно-Східної Азії — головним ринком збуту китайської продукції після початку "торгової війни" з США.

З 2013 року Китай реалізує глобальну інвестиційну ініціативу "Один пояс, один шлях", в якій бере участь 130 держав. Китайці викуповують за кордоном стратегічні підприємства і порти, вкладають кошти в будівництво залізних і автомобільних доріг, надають позики іноземним урядам, щоб посилити їх боргову залежність, а також зміцнити присутність китайських держкомпаній у регіонах, які знаходяться на шляху транспортних коридорів.

Пекін витратив півтрильйона доларів на інфраструктурні проєкти, кредити країнам Європи, Азії та Африки. Китай ініціював формування таких майданчиків багатостороннього співробітництва, як "Азіатський банк інфраструктури та інвестицій", "Новий банк розвитку" БРІКС, "Форум Африки", ініціативи 17 1, Шанхайську організацію співробітництва без участі США.

Російський ведмідь

Росія істотно відстає від США і Китаю у плані економічного і технологічного розвитку. Російський уряд інвестує в розвиток високих технологій, відкрив власний аналог "Силіконової долини" в Сколково, але розмір економіки РФ такий же як у штату Техас.

Росіяни можуть похвалитися своїми збройними силами з ядерним арсеналом, які у 2021 році зайняли друге місце в світі у рейтингу Global Fire Power, найбільшими запасами природного газу, наявністю в своїх надрах мало не всієї таблиці Менделєєва.

Британський експерт Королівського інституту міжнародних відносин Джеймс Ніксі вважає, що Росія не відповідає статусу світової держави у зв'язку з процвітаючою корупцією, яка стримує економічний розвиток, має не досить розвинену і застарілу з радянських часів інфраструктуру, а її інтеграційні проєкти ОДКБ, Євразійський економічний союз не такі успішні, як ЄС і НАТО.

Ніксі вважає, що глобальною силою Росію вважають здебільшого її жителі, а спроби самоствердитися виявляються в експансії в Україні, спробі переорієнтувати торгівлю на азіатські ринки.

У будь-якому випадку зовнішній політиці РФ притаманний експансіонізм. Дії російської влади перегукуються з геополітичними ідеями неоєвразійця (Росія — не Європа і не Азія, а самобутня частина Євразії).

Російський геополітик Олександр Дугін впевнений, що РФ — це неповноцінна форма російської держави. Їй потрібно витіснити вплив Америки з Євразії і встановити панування на континенті шляхом повернення в орбіту свого впливу України та інших пострадянських країн, витіснення американських інтересів з країн континенту Євразії.

Американські аналітики Центру стратегічних і міжнародних досліджень Ендрю Шварц і Калеб Даймонд вважають, що військово-політичний вплив Росії засновано на інших підходах, які не використовують США. Браконьєри авіаносців, літаків-паливозаправників, зарубіжних військових баз росіяни компенсують зміцненням військової присутності біля своїх кордонів, розвитком ядерних озброєнь, використанням незаконних збройних формувань і найманців, провокуючи осередки нестабільності.

Криза впливу Заходу

Посилення Китаю, Росії і Туреччині відбулося в умовах кризи впливу Заходу у світі.

Політолог Френсіс Фукуяма стверджував, що в 90-х людство досягло кінця історії, оскільки поширення у світі ліберальних демократій означало, на його думку, остаточний етап у соціокультурній та економічній еволюції людства.

Однак теракти 11 вересня у Нью-Йорку продемонстрували вразливість США перед терористичною організацією "Аль-Каїда", а спроби перетворити Афганістан, Ірак, Росію, Лівію, Сирію, Китай та низку інших країн на демократії обернулися повним провалом. США не стали світовим лідером, але залишаються "міцним горішком" і мають масу конкурентних переваг.

Практично всі люди дивляться американське кіно, слухають американську музику, носять джинси, користуються продуктами американських технологічних гігантів, як Apple, Dell, HP, Microsoft, Facebook.

Останнє слово в МВФ за американцями, адже у них найбільша кількість голосів у цій організації. ВВП США — це чверть світової економіки (19,5 трлн доларів у 2020 році). США мають найобладнаніші, мобільні і підготовлені збройні сили, більше всіх витрачають на оборону (732 млрд доларів у 2019 році).

За інформацією професора Американського університету Девіда Вайна, США мають близько 800 військових баз у 70 країнах світу.

Євросоюз претендує на статус окремого центру сили в багатополярному світі. У складі інтеграційного блоку європейські країни представляють 15% світової економіки і перевершують за обсягом експорту Китай і США. За чисельністю в живій силі, за кількістю авіатехніки, кораблів, європейські члени НАТО перевершують РФ. Франція має ядерну зброю. З 2014 по 2020 роки ЄС виділив 80 млрд євро на інноваційні дослідження в рамках програми "Горизонт 2020".

Брюссель зміцнює свій вплив у периферійних регіонах Північної Африки, Східного Середземномор'я, Східної Європи, Південного Кавказу, Західних Балкан шляхом реалізації проєктів у рамках політики сусідства, використання як сировинної бази і ринку збуту своєї продукції. Наприклад, з Україною, Грузією, Молдовою європейці розвивають такий формат відносин в рамках угод про асоціацію і зону вільної торгівлі, а з Алжиром або Ізраїлем — в рамках "Європейсько-Середземноморського партнерства".

"Ахіллесовою п'ятою" ЄС є сфера безпеки. Ефективність боротьби з тероризмом, ісламським екстремізмом, напливом нелегальних мігрантів залишає бажати кращого. ЄС як і раніше залежить в питаннях оборони і безпеки від США і НАТО.

Товариства європейських країн болісно реагують на загибель своїх військових у зарубіжних збройних конфліктах. В ЄС занадто складний процес прийняття рішень, що вимагає консенсусу всіх країн-членів. Зокрема, розкол серед країн членів існує з питання міграційної політики, будівництва газопроводу "Північний потік-2".

Уряд консерватора Бориса Джонсона домігся виходу Великобританії з ЄС не тільки для того, щоб припинити відраховувати великі суми грошей у Брюссель, змінити міграційну політику, а й повернути королівству роль глобальної держави.

Аналітик Аластаір Джемісон вважає, що Великобританія розраховує компенсувати втрату доступу до Спільного ринку зміцненням торговельних відносин з країнами Британської співдружності націй. У 2019 Великобританія підписала угоди про зону вільної торгівлі з 50 країнами світу і інтеграційними утвореннями.

Британські колоністи зробили колосальний внесок у розвиток людської цивілізації, завдяки ним англійська стала мовою міжнародного спілкування. Британські державні та військові традиції "живі" у 53 країнах Британської співдружності націй. З Британської імперії вийшли такі впливові держави, як США, Індія, Австралія, Нова Зеландія, Канада, ПАР.

У 2020 році технологічний сектор Великобританії залучив 15 млрд доларів інвестицій, більше, ніж Німеччина і Франція. Великобританія — шоста економіка у світі. По видатках на оборону Сполучене королівство посідає восьме місце у світі. Великобританія володіє ядерною зброєю і військово-морським флотом, здатним проводити операції в будь-якому куточку світу.

Слово з Вашингтона, Брюсселя і Лондона все ще має вагу в сучасному світі, але відіграти роль виняткового центру сили і поширити демократичну модель розвитку в усі країни світу їм не вдалося.

Місце України у новому світовому порядку

Лімітрофні держави затиснуті між глобальними центрами сили і нерідко стають ареною їх протистояння. Наприклад, така доля спіткала Бутан, М'янму, де конкурують Індія і Китай, Ірак, який затиснутий між Іраном і близькосхідними союзниками США, і Україна, розташована на стику ОДКБ і НАТО, ЄС і Євразійського економічного союзу.

При всіх атрибутах самодостатньої держави, якій пророкували лідерство у Каспійсько-Чорноморському регіоні, Україна не зуміла побудувати в перші роки незалежності сильні інститути влади, потужні збройні сили та конкурентоспроможну економіку.


Читайте Коментарі в Google News

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб першими дізнатися про найважливіші події!


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
comments

Обговорення

Кукурузный Бицкит

13 травня 2021, 09:20

Байден и Эрдоган ничего не решат.

comments.ua
comments.ua
comments.ua
comments.ua

Новини

Підписуйтесь на повідомлення, щоб бути в курсі останніх новин!