Литовсько-білоруська криза: як Лукашенко шантажує ЄС мігрантами

Останнім часом відносини Білорусі і Литви затьмарює міграційна криза. За інформацією литовських прикордонників, 1 серпня державний кордон з боку Білорусі намагалися перетнути понад 216 мігрантів, що є рекордом. У Литву занадилися нелегальні мігранти з країн Близького Сходу і Африки, не зустрічаючи перешкод з боку білоруської влади. "Коментарі" розбиралися, чому президент Олександр Лукашенко перетворив свою країну на прохідний двір для нелегалів.

Олександр Лукашенко. Фото з відкритих джерел

Причини санкцій ЄС

У червні Лукашенко призупинив дію підписаної у 2020 році угоди про реадмісію з ЄС у відповідь на введення нового пакету санкцій проти Білорусі. Ця процедура передбачає зворотний прийом депортованих з Європи білоруських громадян або громадян третіх країн, які певний час перебували в Білорусі.

Приводом для санкцій ЄС стала примусова посадка у травні 2021 року в аеропорту Мінська пасажирського літака ірландської компанії Ryanair, що летів із Греції в Литву, і затримання співробітниками КДБ Білорусі одного з пасажирів — колишнього редактора опозиційного телеграм-каналу Nexta Романа Протасевича. Білоруська влада звинувачує Протасевича і засновника Nexta Степана Путіло в тероризмі, їх оголосили у міжнародний розшук.

Білоруська влада зробила з Протасевича гвинтик у своїй пропагандистській машині. На початку червня білоруський державний телеканал ОНТ опублікував інтерв'ю з Протасевичем, в якому опальний журналіст невтішно відгукувався про лідерів білоруської опозиції, включно зі Світланою Тіхановською, зізнався, що його втягнули в політичні інтриги, а його матеріали спровокували заворушення. Він говорив про причетність західних спецслужб до організації антиурядових протестів, які в подальшому, нібито, хотіли поширити на РФ.

Експерт-міжнародник Володимир Воля вважає, що затримання Протасевича — це спланована операція білоруських спецслужб. Лукашенка анітрохи не лякає ситуація, що склалася у відносинах із Заходом. Президент дав зрозуміти всьому світу, що не зупинитися ні перед чим заради збереження влади, дістане кого завгодно і де завгодно, хто посміє заважати йому керувати Білоруссю. Нові медіа — потужний інструмент впливу на думку громадян і тому за мету був обраний саме Протасевич.

Не виключено, що в організації спецоперації брала участь Росія. Політолог Юрій Романенко припускає, що за каналом Nexta стоїть Москва, оскільки це технологічно складний проєкт, що вимагає солідного фінансування, яке не зібрати з реклами або пожертвувань.

Романенко вважає, що Протасевич і Путіло, самі того не підозрюючи, могли стати пішаками Кремля, який провокує керований хаос у Білорусі. Адже скандал сприяє консервації режиму Лукашенка, погіршенню його відносин із Заходом і зростанню залежності від Росії, яка бажає поглинути Білорусь. Політолог вважає, що кінцевою метою РФ є транзит влади в Білорусі від більш самостійного Лукашенка до більш керованого політика.

Проте більшою мірою невдоволення Брюсселя викликано не стільки затриманням Протасевича, порушенням прав людини або узурпацією влади в Білорусі, скільки самим фактом примусової посадки літака авіакомпанії, зареєстрованої в ЄС, шляхом обману.

На думку експерта в сфері авіації Ельмара Гімулли, влада Білорусі порушила Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію 1944 року (Чиказька конвенція), оскільки в них не було вагомих підстав для примусової посадки літака. Згідно з конвенцією, країни-учасниці погоджуються, що літаки можуть без посадки перетинати їх повітряний простір, за винятком випадків, коли екіпаж просять приземлитися. Білоруські диспетчери повідомили пілотам, що на борту літака знаходиться бомба, якої в підсумку там не виявилося, а палестинська терористична організація ХАМАС спростувала заяви білоруської влади про свою причетність до його мінування.

Гімулла вважає, що знаходження Протасевича на борту не несло жодної загрози для життя екіпажу і пасажирів, але білоруська влада фактично організувала викрадення літака, порушивши Конвенцію про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970 року.

Втім, дії влади Білорусі кардинально відрізнялися від дій викрадачів літаків, які особисто були присутні на борту і погрожували зброєю екіпажу й пасажирам. Так діяла пакистанське ісламістське угруповання "Харакат уль-Муджахидін" в грудні 1999 року під час викрадення пасажирського літака компанії Indian Airlines в Кандагар або троє чеченців у березні 2001 року на борту авіалайнера компанії "Внуковські авіалінії", які зажадали летіти до Саудівської Аравії, а потім — в Афганістан.

Удар по економіці Білорусі

В ЄС не змогли проігнорувати зухвалу поведінку режиму Лукашенка щодо європейських громадян. Брюссель "вдарив" новими санкціями по білоруській економіці, щоб Лукашенку надалі не повадно було залучати європейців у свої політичні інтриги. До того ж білоруська влада не виконала вимогу голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляйен і не звільнила Протасевича.

Після початку політичної кризи в Білорусі у серпні 2020 року ЄС ввів персональні санкції проти окремих білоруських чиновників, що передбачають заморожування активів і заборону на поїздки, ембарго на поставку в Білорусь зброї й спецзасобів, які можуть використовуватися для розгону мітингувальників. У квітні 2021 року США ввели санкції проти дев'яти білоруських фірм, включно з нафтохімічними компаніями "Белнефтехім" і "Нафтан". У відповідь на інцидент в мінському аеропорту Євросоюз, Великобританія і Україна скасували авіарейси через повітряний простір Білорусі. Європа заморозила пакет допомоги для Білорусі в розмірі 3 млрд євро. Однак ці обмежувальні заходи не змінили лінію поведінки Лукашенка.

Експерт-міжнародник Володимир Воля вважає, що Олександр Лукашенко недооцінив негативні наслідки арешту Протасевича і очікував більш стриманої реакції ЄС, а не нових санкцій. Новий пакет санкцій передбачає заморожування рахунків, майна провідних білоруських компаній на території ЄС. Громадянам і фірмам країн-членів ЄС заборонено переводити гроші на їхні рахунки.

Під обмежувальні заходи потрапив виробник кар'єрних самоскидів БЕЛАЗ, виробники вантажних автомобілів і автобусів "Мінський автомобільний завод", "Мінський завод колісних тягачів", компанії "Белтехекспорт", "Дана Холдінгз", "Дана Астра", "Головне господарське управління", "Сінезіс", "АГАТ-електромеханічний завод", "140 ремонтний завод", "Сохра", "Бреміно груп", "Глобалкастом-менеджмент "ЛОГЕКС", "Нова нафтова компанія". Також ЄС обмежив торгівлю нафтопродуктами і калієм з Білоруссю, що зачіпає інтереси Новополоцького і Мозирського НПЗ, виробника калійних добрив "Білоруськалій".

На думку аналітика Центру аналізу європейської політики Каті Глод, важливо, щоб саме ЄС вводив санкції проти ключових білоруських підприємств, а не США, які не дуже залучені в торгівлю з Білоруссю. ЄС є другим після Росії торгово-економічним партнером Білорусі й інвестував 400 млн євро в її економіку у 2019 році. Санкції посилюють складне економічне становище в країні. У першому кварталі 2021 року золотовалютні резерви республіки скоротилися на 7,3% (529 млн дол.), а в 2020 році — на 20,5%, або 1,9 млрд дол. Зовнішній борг Білорусі перевищує 40 млрд дол., зростає дефіцит бюджету.

Як пояснила голова Центру економічних досліджень BEROC Катерина Борнукова, оскільки зовнішній борг Білорусі в іноземній валюті, то і погашати його доводиться за рахунок золотовалютних запасів. На її думку, резерви також виснажуються тому, що білоруси активно скуповують іноземну валюту через недовіру до білоруського рубля. За інформацією голови Дослідницького центру ІПМ Олександра Чубрикова, політична невизначеність у Білорусі відлякує інвесторів.

Помста Лукашенка

Лукашенко відкрив кордони для нелегалів, щоб чинити тиск на ЄС і змусити його скасувати санкції. Мінськ вибрав тактику шантажу, оскільки нелегальна міграція — це ахіллесова п'ята ЄС. Європейці ще довго будуть пам'ятати 2015 рік, коли понад мільйон шукачів політичного притулку, в основному з Сирії, Афганістану й Іраку, перетнули кордони ЄС. Тоді натовпи мусульман заполонили вулиці європейських міст, а міграційні служби не справлялися з таким потоком нелегалів, зіткнулися з нестачею місць для їх тимчасового розміщення. Найбільше нелегалів осіло в Італії та Греції. Єврокомісії довелося домовлятися з владою Туреччини і країн Північної Африки про створення на їх території таборів біженців. ЄС виділив одній Туреччині 6 млрд євро на утримання біженців.

Зараз ситуація у сфері міграційної безпеки в ЄС сприятливіша, ніж у 2015 році. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, з початку 2021 року в ЄС нелегально прибули майже 48,5 тис. іноземців. Проте з січня по травень випадки незаконного перетину зовнішніх кордонів ЄС збільшилися на 47% порівняно з аналогічним періодом 2020 року. Нелегали прибувають через країни Північної Африки, використовуючи іспанський анклав Сеуту, Кіпр, острови Італії та Греції, держави Балканського півострова як перевалочний пункт.

Щоб "насолити" ЄС, Лукашенко відкрив новий маршрут нелегальної міграції. Як повідомляє Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Жозеп Боррель, вихідці з Іраку летять у Білорусь, а потім їх доставляють автобусами на кордон із Литвою. З початку року кількість затриманих нелегалів у Литві перевищила 3 тис. осіб, що для країни з населенням менше 3 млн громадян досить багато. Для порівняння, у 2020 році в Литву нелегально в'їхала 81 особа.

Тому не дивно, чому під ударом опинилася саме Литва. Влада балтійської країни активно підтримала введення санкцій проти Білорусі та надала притулок білоруським опозиціонерам. Наприклад, Протасевич з кінця 2020 року проживав у Вільнюсі і вів там опозиційний телеграм-канал "Білорусь головного мозку". У Литві проживає кандидат у президенти Білорусі на виборах 2020 року Світлана Тіхановська. З іншого боку, Лукашенку вигідна еміграція білоруських громадян у Литву, щоб позбутися від критиків його режиму. З серпня 2020 по січень 2021 року литовці видали дозволи на тимчасове проживання для 5,73 тис. білорусів.

Стараннями білоруської влади Литва стане новою діркою в бюджеті ЄС. До 2027 року в планах ЄС було витратити 16 млрд євро на заходи в сфері вирішення проблем біженців і охорону кордонів. Балтійська країна виявилася непідготовленою до такого напливу нелегалів. У країні навіть не вистачило запасів колючого дроту, щоб побудувати загородження на литовсько-білоруському кордоні. Владі країни довелося нести незаплановані витрати на розміщення й харчування іноземців. Спорудження двометрового паркану з колючим дротом по всьому периметру кордону коштує 41 млн євро. Агентству Європейського союзу з безпеки зовнішніх кордонів (Frontex) довелося направити 60 співробітників на допомогу литовським прикордонникам.

Навряд чи Лукашенко зможе домогтися скасування санкцій за допомогою нелегалів. Литовська влада пропонує поширити санкції на інші сектори білоруської економіки, крім нафтопереробної промисловості, машинобудування і виробництва добрив. Білоруська опозиція підтримує посилення санкцій ЄС аж до їх поширення на банківський сектор республіки і введення заборони на інвестиції. Від тривалої кризи економічні втрати понесуть обидві сторони.