Дослідження, присвячені призначеним на 25 жовтня місцевим виборам в Україні, демонструють зниження довіри до всеукраїнських партій і її зростання до регіональних проектів. При цьому основні запити виборців, в порівнянні з попередніми кампаніями, істотно не змінилися. Але є і ряд цікавих тенденцій. Питання лише в тому, чи зуміють під них підлаштуватися політичні гравці різного калібру.
Місцеві вибори 2020: що в пріоритеті у електорату
У розпал кампанії з виборів до місцевих рад партії влаштували ярмарок обіцянок в стилі "все виправити і налагодити, стати справжніми господарями у себе в містах і ОТГ, навести порядок і зробити життя жителів чудовим". Ось тільки очікування виборців трохи відрізняються від пропонованого меню обіцянок, відзначає керівник Фундації "Вища школа професійної політики" Олег Вострих.
Зрозуміло, що в кожному регіоні і навіть в кожному конкретному населеному пункті — своя специфіка. І все ж деякі загальні пріоритети є. Серед них:
— тарифи на житлово-комунальні послуги (на думку громадян явно завищені, враховуючи погану якість роботи ЖК-служб);
— створення робочих місць (більше аніж актуальна тема на тлі коронакризи);
— якість і вартість медобслуговування (ця болюча тема лише посилилася з приходом пандемії COVID-19);
— боротьба з корупцією місцевої влади (при цьому на такі випадки громадяни готові закривати очі, якщо в місті сприятлива соціально-економічна обстановка).
Серед менш топових, але важливих для громадян тем — соцзахист незахищених верств; робота поліції; ремонт і будівництво доріг; робота громадського транспорту; робота дошкільних, шкільних освітніх установ.
Політичний експерт, засновник соціологічної компанії Active Group Андрій Єременко, який особисто проводить фокус-групи, підкреслює, що в бажаннях жителів Заходу і Сходу кардинальних відмінностей немає.
"Харківський виборець за своїми запитами багато в чому схожий на львівського, — зазначає експерт. — У великих міст є локальні проблеми, пов'язані з їх урбаністикою: громадський транспорт, дороги, робочі місця, двори, внутрішньодворовий простір, комунікації (холодна і гаряча вода), нерівномірно розподілені садки і школи (в нових мікрорайонах їх не вистачає). У маленьких містечок є проблема: як дістатися до райцентру чи облцентр. Існують якісь моменти, пов'язані з національним порядком денним (різне ставлення до ЄС і РФ, до війни, до релігії, до реформ, що проводяться або не проводяться чинною і минулою центральною владою). Але люди розуміють, що місцеві вибори — це не стільки про національний порядок денний, скільки про локальну проблематику — двори, дитячі майданчики, комуналку і так далі ".
Давайте пройдемося по кожній з топових проблематик.
Місцеві вибори 2020: проблема робочих місць
За словами Андрія Єременка, в зв'язку з коронакризою запит на робочі місця є скрізь.
"Але якщо в облцентрах, в містах-мільйонниках мова йде про робочі місця з гідною зарплатою і комфортними умовами праці, то в невеликих містах — про роботу взагалі як таку, — підкреслює експерт. — Адже відсутність робочих місць означає вимирання маленьких населених пунктів. Люди їдуть звідти шукати роботу в облцентр, в Європу. І колись процвітаюче містечко перетворюється на те, яке повільно вмирає, в місце проживання пенсіонерів ".
Керівник Фундації "Вища школа професійної політики" Олег Вострих також відзначає загальний запит українців на роботу. Для деяких — хоч якусь. Для інших — з гідною оплатою.
"Мрії і казки про нові 500 000 робочих місць залишилися лежати в шухлядці до наступних виборів, — каже Олег Вострих. — Коли цю обіцянку витягне черговий політик — обтрусить і, піднявши над собою, понесе як прапор, заманюючи довірливих виборців. У глибинці країни, крім свого поля і реалізації продукції, на ньому вирощеної, особливо робити немає чого. Якщо ти не віддав свою землю, звичайно, в оренду одному з нинішніх латифундистів ".
Місцеві вибори 2020: комфорт і транспорт
У великих містах є запит на комфортний простір: хороший парк, велодоріжку, дитячі майданчики. При цьому в більшості населених пунктів гроші, що залишаються на місцях завдяки децентралізації, стали витрачати саме на це. Адже набагато дешевше поліпшити парк, поставити додаткові ліхтарні стовпи, ніж поміняти каналізацію, зазначає Андрій Єременко.
"Нові лавочки, фонтани, скверики — цей запит владою реалізовується. І всюди на фокус-групах кажуть: наш міський голова молодець, тому що заасфальтував двір, побудував дитячі майданчики і так далі, — каже засновник соціологічної компанії Active Group. — У селах акцент зроблений на ремонті шкіл. Раніше, бувало, заїжджаєш в село — навколо депресняк, але дорога гарна церква. Тепер до неї додалася ще оновлена, з веселим забарвленням школа. І це вселяє віру в майбутнє, в те, що не все втрачено... Нові тротуар і невеликий парк також вселяють надію на те, що ми якось проживемо ".
А ось з транспортом все складніше. Бракує громадського, не вистачає міжміського... За тему транспорту чіпляється інша — дорожня.
"Жахливий стан доріг всередині областей. До обласного центру дороги, в принципі є. Або ремонтуються в рамках "Великого будівництва" — замість підготовки лікарень для боротьби з ковідом, замість нормального фінансування лікарів. А ось всередині областей дороги відсутні практично скрізь, — каже Олег Вострих. — Але ж якщо є дорога, то село живе. Якщо її немає, то воно починає швидко вмирати і порожніти ".
Місцеві вибори 2020: хвора медицина
Дорожньо-транспортна проблематика тісно пов'язана з медичною. Олег Вострих зазначає: "Реформа системи охорони здоров'я призвела до того, що села і селища, розташовані далеко від райцентрів, залишилися один на один із хворими. До того ж — жахливі дороги до найближчої лікарні. Довезти породіллю або людину з інфарктом такими дорогами до місця, де їм допоможуть — нереально ".
Андрій Єрмак згоден з тим, що медицина — болюча тема. Про неї говорять практично на всіх фокус-групах.
"Лають реформи, лають давно вже не міністра Супрун. Проблема з вузькими спеціалістами, до яких складно потрапити. Плюс — платні або квазіплатні (внески, закупівля тих чи інших матеріалів) послуги, — перераховує експерт скарги людей. — У маленьких населених пунктах закриваються поліклініки. До вузького спеціаліста — кардіолога, невролога — потрібно їхати в інше місто, часом за сотні кілометрів. А маршрутка або не ходить, або ходить за таким безглуздим графіком, що потрапити на прийом фактично неможливо. Свої машини є не у всіх, а платити за поїздку на таксі може не кожен. Ось і виходить, що без нормального громадського транспорту маленькі містечка не можуть отримати нормальне медичне забезпеченн ".
Місцеві вибори 2020: фактор корупції
Засновник соціологічної компанії Active Group Андрій Єременко звертає увагу на цікавий фактор.
"У тому, що місцевий мер корумпований — сумнівів немає ніде. За замовчуванням. Ніде, ні на жодній фокус-групі не вважають, що він настільки "дивний", що не причетний до корупції. Питання лише в тому, чи робить він при цьому досить і для міста, а не лише для себе", — зазначає експерт.
За його словами, градоначальника Харкова Геннадія Кернеса місцеві жителі називають наперсточником. Мера Львова Андрія Садового — Андрій Доля (бо скрізь хоче свою долю) І так далі...
"Найяскравіша — чернігівська історія, — продовжує Андрій Єременко. — У мера Владислава Атрошенка рейтинг перевищує 50%. Всі впевнені, що у нього є асфальтовий завод, і тому в місті відремонтовані всі дороги".
Ні у кого немає сумнівів, підкреслює експерт, що чимала частина грошей залишається в кишені мера і його подільників. Але люди бачать появу дороги і нормально сприймають корупцію. Типу: "Раніше крали і взагалі нічого не робили. А зараз хоча б щось є. Якби щось по медицині "завів", він би крав, але у нас би ще і медицина з'явилася".
Місцеві вибори 2020: що пропонують кандидати
І ось в цю "вотчину" місцевих еліт намагаються зараз вклинитися партії національного типу. Зі своїми гаслами, повістками, "хотєлками" і "заманухами". При цьому з партій, представлених в парламенті, хіба що у "Батьківщини" є розгалужена мережа на місцях по всій Україні. У "Слуги народу" (СН) та "Голосу" з цим все погано. А "Європейська солідарність" (ЄС) і "Опозиційна платформа — За життя" (ОТЗЖ) розраховують на західний і південно-східний електорат відповідно. При цьому саме дві останні сили роблять ставку на національні гасла, а не на регіональні проблеми, що говорить про явний прицілі на парламентські вибори. Можливо — дострокові.
"Дійсно, ЄС і ОТЗЖ грають на національному порядку денному. Решта парламентських політсил будують локальні кампанії, — каже Андрій Єременко. — Правда, що саме будує "Слуга народу" — підозрюю, не знають самі "слуги". Вони швидко набирають штаби, але там дуже різні, дуже дивні люди. Є пробивні класні хлопці, а є жах, на який і дивитися не хочеться. Суміш бульдога з носорогом ".
На думку Олега Вострих, на тлі недовіри громадян до політиків і партій, політичним силам доводиться розпихати своїх висуванців у різні списки від різних партій. Щоб потім в місцевих радах створити більшість.
"Але найголовніше, більшість населення збирається продати свій голос. І якнайдорожче. І бажано відразу трьом-п'яти партіям. А потім — хоч потоп. Польща, Німеччина, Італія... На заробітки. А що буде тут, в рідному містечку чи селі — немає значення. Ось це лякає найбільше. Ще трохи такого управління країною, і ця країна залишиться без своїх громадян", — впевнений Олег Вострих.
Аналітик, політтехнолог Олександр Кочетков зазначає, що раніше місцеві вибори сприймалися суспільством як проекція загальнонаціональних. Гроші на регіони доводилось вибивати в Києві, про якусь самостійність не йшлося. Політичні пристрасті вирували тільки зрідка, у великих містах, де сходилися не тільки політичні, але й особисті опоненти.
"Зараз все інакше, — підкреслює Олександр Кочетков. — Зараз загальнонаціональні гравці намагаються використовувати місцеві вибори для демонстрації того, що суспільні настрої не збігаються з нинішнім розкладом в Раді. Знову ж таки, на місцях жадають реального самоврядування — і політичного, і економічного. Як свідчення цього — поява партії "Пропозиція" саме як відповіді мерів великих міст на диктат центру ".
З огляду на це, підкреслює аналітик, в місцеву кампанію вкинуті небувало великі гроші.
"Виборці виявилися втягнуті в дуже жорстку політичну боротьбу з великою кількістю відвертої замовної "чорнухи". Подібної поляризації суспільства в процесі місцевих виборів в Україні ще не було, — каже Олександр Кочетков. — Фактично, місцеві вибори стають своєрідним референдумом про довіру до центральної влади і президенту Зеленському, так як оточення переконало ВАЗа активно і особисто підтримати "Слугу народу". В результаті ми ризикуємо отримати розсмикане, роздратоване суспільство, а зшивати країну, на жаль, нікому ".
Політичний консультант Олександр Вербицький вважає, що виборцю нав'язливо впроваджується у свідомість думка про те, що перед ним масштабна кампанія чи то в парламент, то чи то на пост президента. На це, на думку експерта, націлені соціологічні опитування і робота партійних машин.
"Хоча місцеві вибори відрізняються від всіх інших персоналізацією не партійних лідерів національного рівня або обласних "вождів", а місцевих менеджерів і їх команд. І ось тут потрібно чітко зрозуміти, що таке "нові-нові" і "нові-старі" особи в місцевій політиці, — говорить Олександр Вербицький. — На практиці ОТГ отримують, найчастіше, оновлення до 30% депутатського корпусу. Тобто, так звані "нові-нові" особи і "нове-старе" управління. При цьому все одно, під яким політичним соусом це підноситься і заходить у владу".
За словами політконсультанта, так відбувається, тому що місцеве самоврядування — окрема і специфічна гілка влади, прописана в законодавстві.
"А сьогоднішнє ї ї"самостійне" плавання під назвою децентралізація — не більше, аніж гра на термінах і поняттях, з огляду на те, що дійсно самодостатніми зможуть стати тільки десятки громад, а дотаційними залишаться сотні, — пояснює експерт. — На цьому тлі можна плисти за течією майже всіх політичних сил: від регіональних проектів — до системних партій. Якщо перші виступають за містечковий патріотизм, то республіканські пропонують на рівні місцевого самоврядування міркувати виборцю про державні проблеми".
Закінчується ж все проблемами, які не вирішуються роками: недофінансуванням інфраструктури (утримання, ремонти і будівництво), неефективним використанням бюджетних коштів на місцях і.т.д.
Олександр Вербицький упевнений: "Зміни на краще можливі лише тоді, коли кандидати на пост керівників ОТГ презентуватимуть не лише (і не стільки) самих себе і партії, а нові й ефективні команди, готові відразу брати відповідальність за складні ділянки роботи: економіку, ЖКГ, бюджетну сферу, соцкультпобут. Тоді, коли будуть представлятися не номера в списках, а кандидати на посади заступників голови ОТГ за напрямками, з кейсами за спиною, відповідною освітою і програмою дій".
Місцеві вибори 2020: нові підходи і старі проблеми
На жаль, сьогодні жодна партія не має чіткого плану роботи ні в одній ОТГ. Одні напрямки — в стилі "зробити життя кращим, красивішим і щасливішим", все інше — з розряду обіцянок кандидатів. Як правило, нездійсненних.
"Тож навіщо потрібна участь партій у виборчому процесі на рівні місцевого самоврядування взагалі, і гра на нервах виборця зокрема? Тут все просто. Використовується ще радянський імператив партійного будівництва як норми виникнення нових еліт. В даному випадку — політичних і управлінських", — говорить Олександр Вербицький.
І це, за його словами, тільки верхівка айсберга. А під нею ховається підгрунтя у вигляді всього процесу політичного життя в Україні, який оплачується фінансово-промисловими групами (ФПГ) і освітлюється їх же медійними активами.
"А третім китом (вважаючи першим — партійне будівництво) є сама влада, яка складається з представників всіх поколінь цього ж "будівництва-ФП-медіа" та бюрократії, яка обслуговує це утворення або інституцію, — підкреслює політконсультант. — Владі не просто вигідна або невигідна участь партійних машин або регіональних проектів (разом з новими) у місцевих виборах. Суть не в цьому. Вона змушена грати за цими правилами. Адже саме в цій системі координат знаходиться і її безпека у вигляді системи поповнення ресурсами управління, періодичного оновлення та проведення виборів вищого рівня — в парламент і президента".
Хто переможе і де, на думку експерта, не так важливо. Хоча б тому, що важливішими є питання: "Хто і з ким створить більшість в новообраних радах?" і "Кого оберуть секретарями в радах?", тобто особами №1, згідно із законом "Про місцеве самоврядування".
"Адже мер — тільки менеджер або найманий працівник для громади. Виборець "купує" — вибирає його як автомашину на ринку. А ями на дорогах, ремонти дахів, водогонів та каналізацій, питання звалищ, різні будівництва або соціальні виплати, місцеві сервіси і комфортне проживання в громадах не мають партійної приналежності. Так повинно бути. Але поки не у нас, — підкреслює Олександр Вербицький. — І все тому, що заполітизованість суспільства з 1991-го року не призводить до здорового вибору та оцінки кандидатів. А самі кандидати розцінюють посади не як роботу, а як якийсь статус, як положення в тому ж суспільстві. Не всі, не скрізь і не завжди. Але більшість. Тому так і живемо ".
Місцеві вибори 2020: нереалізований запит
Зважаючи на таке ставлення представників влади до тих, хто делегував їм ці повноваження, все гостріше з'являються запити на стратегію і комунікацію з людьми. І обидва ці запити, як запевняє засновник соціологічної компанії Active Group Андрій Єременко, ніде не реалізовані.
"Запит на стратегію виглядає приблизно так: у нас є класна міська влада, яка підлатала дірки в міському господарстві (полагодила десь труби, дороги, побудувала якісь парки). Але незрозуміло, яким чином ця діяльність приведе нас до світлого майбутнього, де є робочі місця і комфортне місто. На це величезний запит — розуміння, як ми будемо домагатися цього кращого майбутнього. Не програма партії, не стратегія розвитку громади, а реальна стратегія (генплан, розвиток, навіть ідеологія) в яку повірили б ", — пояснює Андрій Єременко.
За його словами, жодна з чинних влад, навіть міст-мільйонників, не надала нормальну стратегію, в яку б повірили. Винятки становлять хіба що Харків і Львів, де щось подібне вималювалося.
"Що стосується запиту на зв'язок з суспільством, то суть в наступному: люди хочуть, щоб місцева влада з ними радилася, спілкувалася. Того ж місцевого депутата і місцевого міського голову розділяють дуже смутно. Для багатьох депутат — маленький мер. І виборець хоче, щоб він з ним зустрічався, спілкувався, вирішував не узагальнені проблеми міста, а особисто його проблему — зараз і тут. Проблему, яка стосується конкретно його вулиці, ліхтаря біля його будинку", — говорить експерт.
Проблеми позначені, запити окреслені. Питання тільки в тому, чи почують ті, хто повинен почути. А почувши, чи зроблять те, чого чекають від них виборці.
Нагадаємо, раніше міністр Кабінету міністрів України Олег Немчінов в ексклюзивному інтерв'ю "Коментарям" заявив, що жодних причин для зриву або перенесення місцевих виборів немає.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.