Головна Статті Політика внутрішня політика Політичні підсумки 2020 року: найважливіші події для України
commentss Cтатті Всі новини

Політичні підсумки 2020 року: найважливіші події для України

Політична ситуація в Україні в 2020 році значно залежала від подій у світі

1 січня 2021, 14:00 comments1225
Поділіться публікацією:

Високосний 2020-й рік приніс масу проблем всім. Пандемія коронавірусу і економічна криза, яка стала її наслідком, похитнули багато країн і підвалини. А в Україні на ці біди наклалися ще й гібридна війна з Росією, криза влади, вибори. Видання "Коментарі", підбиваючи політичні підсумки року в Україні, виділило топ найважливіших моментів. Ми не акцентували увагу на зовнішній політиці і танцях навколо врегулювання ситуації на Донбасі — це теми для окремої розмови, а ось внутрішньополітичні моменти "розклали по поличках".

Політичні підсумки 2020 року: найважливіші події для України

Політичні підсумки 2020 року. Фото: Д. Романюк/Comments.ua

Зміна Кабміну: далі буде

У березні-2020 року, коли корона-криза вже вирувала у Європі і підбиралася до України, в Україні відправили у відставку уряд Олексія Гончарука. Він протрималося всього півроку і пішов швидше під свист, ніж під оплески.

Експерт Українського інституту політики (УИП) Єва Антоненко підкреслює, що перезавантаження Кабміну відбувалася в умовах переформатування оточення Володимира Зеленського в цілому. Почалося все з відставки глави Офісу президента (Богдана змінив Єрмак) в сукупності зі звільненням ряду топ-персон, пов'язаних із західними групами впливу — так званих прозахідників.

"Головна мета весняного перезавантаження — зміцнення влади президента всередині України і переділ сфери політичного і економічного впливу на користь українських груп, — впевнена Єва Антоненко. — Непрофесіоналізм попередньої команди виявився лише другорядним чинником. Згадаймо, що нинішній прем'єр Денис Шмигаль спочатку розглядався як людина, пов'язана з олігархом Рінатом Ахметовим. І зараз ми спостерігаємо посилення впливу олігарха в Україні в енергетичній та відповідної тарифній сферах".

Одночасно з цим при зміні уряду спостерігається збереження курсу попереднього уряду — подальше виконання вимог західних партнерів на всіх рівнях.

"Так, прийняли банківський закон і земельну реформу, продовжили — медичну, підписали Меморандум з МВФ, що значно звужує український суверенітет, повернули надзарплати членам наглядової ради, продовжують корпоратизацію підприємств, виконали вимоги з приводу збереження на посаді глави НАБУ і багато іншого", — перераховує Єва Антоненко .

На її думку, у Зеленського вийшло досягти певного балансу між введенням в управління близьких до себе людей одночасно зі збереженням західного впливу на внутрішні справи України — незважаючи на окремих "чорних лебедів", як, наприклад, історія навколо Конституційного суду України.

Переформатування Кабміну Дениса Шмигаля вже відбувається. Правда, поки мова йде не стільки про відхід якихось персон, скільки про "допризначення". Так, минулого тижня ми отримали нового міністра (аграрного), глава Міносвіти позбувся приставки в.о.

Новий керівник встав і на чолі Міністерства у справах ветеранів України.

"З найбільш вірогідних кандидатур" на виліт "- міністр охорони здоров'я Степанов, якого можуть зробити відповідальним за ситуацію з коронавірусів і в медицині в цілому, щоб зменшити токсичність теми для влади. Але його, швидше за все, збережуть як мінімум до кінця зимового локдауна, — вважає Єва Антоненко. — Також під питанням залишаються посади міністрів економіки, міністра Кабінету міністрів і транспорту. Але все буде залежати від внутрішніх домовленостей".

Корона-криза і провали влади

Уряд Шмигаль презентували як антикризове, але з корона-кризою воно, м'яко кажучи, не справляється. Ще не вщухли пристрасті по виборчому весняному карантину і загорненим в дороги засобам з ковід-фонду, як друга хвиля пандемії накрила Україну.

"Для того, щоб визначити вплив короновірусні кризи на соціально-економічну та політичну ситуацію в Україні, необхідно згадати ситуацію восени 2019 року, — вважає політичний експерт Олександр Леонов. — Уже тоді з'явилися всі ознаки системної кризи в економіці. У листопаді виробництво впало більше ніж на 7 відсотків, а в грудні — вже більше ніж на 8 відсотків. Саме тоді Тимофій Милованов в статусі міністра економіки створював штаб з порятунку економічного зростання".

Короновірусна криза дозволила переключити увагу суспільства на нову проблему, а перезавантаження першого уряду Зеленського дозволило персоніфікувати проблеми виключно з попереднім прем'єром.

"Більш того, створення так званого антиковідного фонду дало в руки влади величезний і, головне, практично безконтрольний фінансовий ресурс, — зазначає Олександр Леонов. — У травні цього року, очевидно, президентського офісу здавалося, що подібна "стратегія" показала свою абсолютну ефективність — епідемія пішла на спад, а більша частина коштів фонду почала використовуватися на будівництво доріг. В результаті рейтинг президента трохи навіть підріс, а правлячої партії — стабілізувався".

Як наслідок влада — і президент, і уряд — не зробили нічого, щоб підготуватися до нового витка пандемії.

"Вони завжди спізнювалися, приймаючи хаотичні і необгрунтовані рішення, — вважає політексперт. — Уже в кінці осені коронавірус перетворився з медичної в політичну проблему. Велика частина громадян України знала про хворобу не з чуток, оскільки ковід перенесли або вони самі, або їхні родичі, або колеги, або друзі. А стрімке погіршення ситуації в лікарнях на місцях каналізувати в невдоволення саме центральною владою. Проведення місцевих виборів зробило неминучим протистояння місцевої влади з центральною — оскільки вони неодноразово перекладали відповідальність один на одного".

Таким чином, в кінці року можна говорити про те, що невдоволення громадян діями влади все більше трансформується в пряме невдоволення політикою президента і його партії. У суспільстві практично не піддається сумніву думка про "абсолютної некомпетентності" влади. Саме тому протиставлення чинній політичної сили і "професіоналізму" їхніх опонентів стало чи не центральною темою виборів. А позитивний PR-ефект від "великого будівництва" поступово перетворюється в свою протилежність — від роздратування "закочування грошей в асфальт" — до звинувачень у крадіжках.

"Таким чином, можна зробити висновок, що провал влади при підготовці до нового витка епідемії трансформувався в стійке падіння рейтингів і президента, і правлячої партії. Рівень недовіри до Зеленському продовжує зростати — у нього вже негативний баланс. А погіршення економічної ситуації — в тому числі з-за абсолютно безглуздого першого локдауна і нездатності підготувати і організувати другий — роблять ситуацію для влади практично безвихідній, — вважає Олександр Леонов. — Вони і далі будуть втрачати рейтинги і вплив. А ефект накладання один на одного лише економічної, політичної і епідеміологічної криз можуть призвести не тільки до перезавантаження уряду, але і до дострокових виборів".

Місцеві вибори та головні висновки

Саме місцеві вибори, що пройшли в жовтні, більшість українців (33% з учасників опитування Центру Разумкова, на другому місці з 23% — пандемія коронавируса і пов'язані з нею карантинні заходи і локдаун) вважають головною політичною подією року .

"Місцеві вибори пройшли метушливо. Позначився новий закон, з яким багато учасників не встигли, як слід, розібратися. Вибори показали силу цілого ряду регіональних проектів. Відбулася явна деградація бренду "Слуги народу". Проявилася слабкість особисто Зеленського. Однак, альтернативи йому поки не видно. Києву тепер треба шукати нові моделі відносин з рядом регіонів — і це вже робиться. Але ймовірність загострення конфліктів між рядом регіонів і центром зберігається", — вважає політолог, директор Інформаційно-аналітичного центру "Перспектива" Павло Рудяков.

Якщо коротко характеризувати підсумки місцевих виборів — "слуги" пролетіли. Ні, в "загальному заліку" вони стали навіть першими за кількістю депутатів у місцевих радах. Але, в порівнянні з парламентськими, результат — майже в 2,5 рази менший. Доводиться йти на дивні союзи, щоб хоч якось закріпитися в більшості на місцевому рівні.

"Вибори в умовах пандемії — це, дійсно, виклик. І не тільки для влади, яка відповідала за їх проведення, а й для політичних сил, які були змушені пристосовуватися до нових умов ведення передвиборної кампанії, — підкреслює політичний аналітик Максим Маньковський. — Справді, новий кодекс вводив нову виборчу систему. А останні зміни приймалися буквально напередодні місцевих виборів. Плюс — певна втома і розчарування в суспільстві як результат нездатності нової влади виконати свої обіцянки, які дали людям на виборах 2019 року. В купе це все прогнозовано призвело до дуже низької явки виборців. Перший тур — 37%, другий — 29% (на місцевих виборах-2015 року — 47% і 34% відповідно). Але заради справедливості, треба сказати, що це загальносвітова тенденція. Місцеві вибори в переважній більшості країн цікавлять людей менше, ніж загальнодержавні".

В умовах слабкої центральної влади місцеві вибори показали велику роль місцевих еліт. Люди голосували в переважній більшості не за бренди, а за конкретних людей.

"Звичайно, не можна скидати з рахунків вплив великих політичних гравців на місцеві розклади, особливо в великих містах і зокрема в столиці. Але тенденція проглядалася дуже чітко, — продовжує Максим Маньковський. — У більшості облцентрів, де висувалися діючі мери, вони перемогли (17 з 18 діючих мерів перебралися на наступний термін) — також, як і політичні партії, які вони представляли. Хоча, наприклад, в Києві, більшість мандатів у міській раді отримала ЄС (аналізуючи список кандидатів від цієї політичної сили, розумієш, що в даному випадку люди проголосували більш політично), а мерська партія "УДАР" зайняла друге місце з відставанням в один мандат" .

Партія ж влади показала на цьому рівні дуже непереконливий результат. Жодного мера великого обласного міста від СН! І навіть в рідному місті президента — Кривому Розі — фіаско. Втім, зараз ми бачимо, як через обіцянки, договорняки, тиск й інші важелі впливу, влада намагається відіграти ситуацію — і в багатьох регіонах, при малій кількості депутатів, все ж отримає посади секретарів і заступників.

"Думаю, рано, спираючись на результати місцевих виборів, говорити зараз про великі перспективи місцевих феодалів на майбутніх загальних державних виборах. На тих же парламентських діють зовсім інші процеси. Там зовсім інші людські та фінансові ресурси, — зазначає Максим Маньковський. — Аналізуючи всіх більш-менш відомих політиків, які виграли вибори в своїх регіонах, я там не бачу зараз нікого з перспективою виходу на загальних український рівень. Феодалізм (десь він поширюється не тільки на місто, а й на кілька областей), який зараз їм допоміг, на наступних виборах до ВР, буде їм тільки заважати. Але центральної влади все одно є про що турбуватися. Такий теплої ванни, як в минулому році, вже не буде. Президент і його оточення вже стали політиками, тому у всіх бідах тепер будуть винні вони. А люди будуть шукати нових месій. І ті обов'язково з'являться ".

Нагадаємо, "Коментарі" вже писали, який прогноз для України і українців на 2021 рік зробили астрологи.



Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
comments

Обговорення


Новини