Ексклюзив Платні камери в СІЗО: унікальний стартап від Мін'юсту чи імітація бурхливої діяльності

Слідом за оптимізацією системи охорони здоров'я, уряд вирішив взятися за пенітенціарну систему. Першим кроком рішучої реформи стали камери підвищеного комфорту в слідчих ізоляторах (СІЗО). "Коментарі" розбиралися в тому, наскільки це ефективний крок і що ще готує відомство Дениса Малюськи.

Колаж: Д. Романюк/Comments.ua

Світова інновація від Міністерства юстиції

Не секрет, що умови у вітчизняних слідчих ізоляторах залишають бажати набагато кращого і більше наводять на думки про "кам'яні мішки" з їх цвіллю, туберкульозом та іншими "принадами" середньовіччя, ніж про місце попереднього ув'язнення. Час від часу в ході відвідин чергового пенітенціарного закладу комісія від уповноваженого Верховної Ради України (ВРУ) з прав людини жахається виявленим істотних порушень утримання.

Наприклад, минулої зими, коли з'ясувалося, що в частково опалювальному Київському СІЗО через відсутність достатньої кількості спальних місць ув'язнені були змушені спати по черзі або на підлозі. Досі  вдіяти з цим нічого не могли, заявляючи, що грошей, які держава виділяє на ремонт в інших ізоляторах, катастрофічно не вистачає (та й ті часто осідають в кишенях несумлінного тюремного топ-менеджменту), поки в Міністерстві юстиції не визріла ідея про створення у СІЗО камер підвищеного комфорту та їх здачі місцевим ув'язненим в оренду.

За задумом чиновників відомства, виручені таким чином кошти повинні надходити до спеціального фонду слідчого ізолятора і витрачатися на поточний ремонт у звичайних камерах. Ініціатива працюватиме до кінця нинішнього року як експеримент для підтвердження її життєздатності.

Не виключено, що поквапитися Мін'юст змусило пілотне рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сукачов проти України" від 2 лютого 2020 року, який визнав позивача і екс-мешканця Дніпровського СІЗО постраждалим з присудженням йому компенсації за моральну шкоду в розмірі 9500 євро з вітчизняного держбюджету, а умови утримання в українських слідчих ізоляторах — справжніми тортурами. На виправлення ситуації ЄСПЛ дав уряду країни 18 місяців.

Винахідливості Міністерства юстиції варто віддати належне, адже узаконене стягнення грошей за комфорт у слідчому ізоляторі — світова інновація. Найпоширеніша на Заході практика — приватні та VIP-в'язниці, у зв'язку з якими можна згадати особисту колумбійську в'язницю "Ла Катедраль" для Пабло Ескобара, чилійську "Кордільеру" з тенісними кортами і майданчиками для барбекю або в'язницю в каліфорнійському Фрімонті, де за 155 дол. на добу надається можливість пожити в камері з широкоформатним телевізором. Сьогодні можливість створення чогось схожого в Україні категорично заперечують.

Ікони, кондиціонер і 6 квадратних метрів на людину

Перші VIP-апартаменти відкрилися 8 травня у Київському та Львівському слідчих ізоляторах. Слідом за ними "підтягнулися" пенітенціарні установи 19 міст обласного значення (Чорткова, Дніпра, Запоріжжя, Чернігова, Житомира, Харкова, Сум, Полтави і т.д.), а зовсім недавно такі послуги почали надавати в Одесі та Миколаєві. Поки така послуга діє тільки щодо чоловіків, але в Мін'юсті вже анонсували відкриття VIP-камер для жінок у столичному Лук'янівському СІЗО.

На відміну від більшості камер, мешканці яких нерідко скаржаться на недотримання комунально-побутових та медико-санітарних норм, поліпшені камери від Мін'юсту — це відремонтовані та мебльовані приміщення з телевізором і мікрохвильовою піччю. Залежно від уявлень місцевої адміністрації СІЗО про комфорт, такі VIP-камери можуть оснащуватися також іконами, бойлером, душовою кабіною, холодильником, водонагрівачем, комп'ютером з доступом в інтернет, пральною машиною, кондиціонером.

Привілейовані ув'язнені крім отримання "казенного" триразового харчування мають право самостійно зв'язуватися зі службами доставки і замовляти в "номер" їжу і напої (крім, зрозуміло, алкоголю і енергетиків), а адміністрація СІЗО зможе закуповувати послуги з організації харчування. Норма площі на людину повинна становити не менше 6 квадратних метрів. Більше, ніж це передбачається чинним законодавством (2,5-4 кв. м), але все ж далеко від європейських стандартів, де на одну взяту під варту людину має припадати 7 кв. м і максимум один сусід по камері.

Ціни вищі за ринкові

Стати VIP-клієнтом місцевого слідчого ізолятора дуже просто. Крім наявності необхідної суми, для цього потрібно спочатку подати заяву на ім'я начальника СІЗО із зазначенням термінів бажаного перебування в платній камері, а потім оплатити заявку через сервіс "онлайн дім юстиції" або перевести гроші на відповідний банківський розрахунковий рахунок. Висловлюючись словами глави Мін'юсту Дениса Малюськи, ще однією "екзотичною" інновацією стали подарункові сертифікати на проживання в комфортних камерах, що діють протягом півроку. Як не дивно, перші чотири таких чеки була викуплені в перші ж години дії послуги.

Єдиних для всіх пенітенціарних закладів розцінок не існує. Так, найдешевші камери поліпшеного комфорту знаходяться в СІЗО Івано-Франківська, доба перебування в якому обійдеться всього у 290 грн. Приблизно з цієї ж цифри стартує подобова оренда квартир в центрі міста або два дні проживання в хостелі на околиці з видом на гори. За тиждень в платній камері івано-франківського слідчого ізолятора доведеться викласти 991 грн, а за місяць — 1699 грн. З невеликим відривом за ним слід Луцьк, де вартість дня і тижня всього на 10 грн. дорожче. На третьому місці по дешевизні — Чернівці (346/1170/2508 грн).

Трійку найдорожчих слідчих ізоляторів цілком передбачувано очолює столиця. День в Київському СІЗО коштує 2000 грн, тиждень — в 4 рази більше, а за місяць доведеться заплатити 12 000 грн. При цьому подобова оренда однокімнатної квартири в районі центральної вулиці Києва — Хрещатика — починається від 700 гривень, а за 12 000 грн/міс. можна зняти цілком пристойну двокімнатну квартиру в Солом'янському районі. На другому і третьому місці за ступенем дорожнечі — Харків і Львів з приблизно однаковим прайсом — 1000 грн за добу, 3500 грн за тиждень і 4000 грн за місяць (у Харкові трохи дешевше). Відносно цих двох міст "розліт" з розцінками на звичайну оренду не так кидається в очі. Тому важко зрозуміти, якими саме "економічно обґрунтованими витратами" керувалися у столиці, визначаючи вартість подібних послуг.

Тим часом запущена 4 місяці тому ініціатива вже приносить свої плоди. Зовсім недавно в Мін'юсті відзвітували, що платні "апартаменти" в СІЗО вже принесли відомству понад 495 тис. грн (тобто штраф ЄСПЛ вже "відбили") і на виручені гроші повним ходом ведуться ремонти у звичайних камерах.

Благодатний грунт для зловживань

Автори ідеї про платні СІЗО при кожному зручному випадку намагаються підкреслити важливість і потрібність такого рішення, особливо зупиняючись на моменті з грошима на ремонт слідчих ізоляторів, які тепер можна брати не з бюджету.

Критиків ініціативи теж вистачає. Так, уповноважена ВРУ з прав людини Людмила Денисова назвала це грубим порушенням конституційних прав громадян і дискримінацією за ознакою багатий-бідний. Екс-глава Державної пенітенціарної служби Сергій Старенький звернув увагу на те, що гроші, що надходять до спецфонду Мін'юсту, проходять під виглядом благодійної допомоги, і, відповідно, не обкладаються ніякими податками, що з великою часткою впевненості можна назвати схемою відходу від них. За словами Старенького, на косметичний ремонт 10 камер необхідно не менше 150 тис. грн (у знаменитому Лук'янівському ізоляторі таких камер 350), але ж, як правило, цього недостатньо — ремонту вимагає каналізація, проводка і т.д. Так що моментально виправити шляхом ініціативи все СІЗО України  — завдання не одного десятка років.

Ще один спосіб зловживань вже успішно реалізував ув'язнений Запорізького СІЗО, який викупив всі місця в камері підвищеного комфорту, не залишивши колегам по нещастю жодного шансу поліпшити свої побутові умови (при цьому у відомстві Малюськи божилися, що така можливість буде повністю виключена завдяки продуманій системі оплати послуг та встановлення відеообладнання у VIP-камерах). Все відбувалося з мовчазної згоди місцевої адміністрації СІЗО, що красномовно говорить про те, що однією з головних причин катастрофічних умов утримання є не стільки відсутність грошей на ремонт (на боротьбу з яким міністерством і був оголошений "хрестовий похід") скільки корупція всередині тюремного топ-менеджменту, часто налаштованого на максимальне вижимання прибутку з підопічних.

У тому ж вищезгаданому Київському СІЗО поряд з перенаселеними "кам'яними мішками" комісією були виявлені порожні камери у зразковому порядку з надмірною кількістю постільної білизни та інших предметів матеріально-побутового забезпечення. Саму наявність таких камер складно списати на неуважність адміністрації слідчого ізолятора. Скоріше  йдеться про негласну систему поборів, коли за право жити камері, яка не  кишить клопами, й з чотирма десятками ув'язнених потрібно платити, так само як і за всі інші "блага цивілізації". Починаючи від мінімуму — передач з волі і побачень, і закінчуючи організацією "вечірок", "казино" і багато чого іншого.

Очевидно, що Мін'юст своєю ініціативою просто вирішив трохи "осідлати" один з таких грошових потоків, попутно записавши собі в актив чергове досягнення, однак перемагати корінь зла — корупцію — явно ніхто не збирається. Особливо добре це видно на прикладі екс-начальника Ізмаїльського СІЗО Володимира Шевченка, який після взяття "на гарячому" під час отримання хабаря в 2014 році очолив ізолятор Одеси, а після недавніх звинувачень у вимаганні спокійно влаштувався інспектором охорони управління Державної кримінально-виконавчої служби в Кіровоградській області.

Втім, на надання послуг оренди камер в СІЗО Міністерство юстиції зупинятися не має наміру. На черзі не менше неоднозначні ініціативи: відкриття приватних слідчих ізоляторів, введення пробаційного нагляду замість відбування терміну тюремного ув'язнення, розпродаж частини "зайвих" пенітенціарних закладів та їх перенесення з центру міст. У цьому плані Мін'юсту вже давно не дає спокою ласий шматок для будь-якого столичного девелопера — 3 га території Лук'янівського СІЗО в самому центрі "матері міст руських". Його планується віддати інвесторам на умовах будівництва нового подібного закладу на околиці Києва. Думка, на перший погляд, здорова, але за словами все того ж Сергія Старенького, будівництво подібного закладу місткістю в 2000 осіб обійдеться не дешевше 30 млн доларів, а таких грошей ні сама будівля, ні земля під нею не варта.

Нагадаємо, з моменту запуску експериментального проекту з надання платних камер в слідчих ізоляторах (СІЗО) країни, держава вже отримала понад 318 тис. грн.