Сергій Марченко: кого пригріла влада

Провал планів щодо виконання бюджету, невиконання обіцянок , сумнівні зв'язки, можлива причетність до корупційних схем, невиправдані політичні амбіції. Все це не тільки може включити міністра фінансів Сергія Марченка до списку кандидатів на звільнення в ході найближчої кадрової ротації в Кабміні, а й змусити замислитись про співпрацю з чиновником його потенційних політичних партнерів. Ряд відомостей про Марченка, які можуть стати підтвердженням вищесказаного – у матеріалі видання "Коментарі".

Сергій Марченко - фото: Мінфін України

Чи міг Марченко бути причетним до виведення коштів

Сергія Марченка в уряді відносять до умовного "західного" крила чиновників. Формально їх називають частиною бюрократичної спадщини, яка дісталася президенту Володимиру Зеленському від попередника Петра Порошенка. Адже саме в цей період до органів влади активно заходили "реформатори", що підтримуються західними донорами та міжнародними партнерами України. Проте насправді "західником" Марченка можна назвати з великою натяжкою. Він не має модної західної освіти , він звичайний випускник Податкової академії в Ірпені, який відразу після випуску пішов працювати за спеціальністю — до Мінфіну, податкової, Секретаріату Кабміну.

Першою більш-менш важливою посадою стала позиція експерта при Адміністрації Президента Віктора Януковича. У першій половині своєї каденції український голова ще розраховував на підтримку заходу, і радники запропонували для покращення іміджу створити Координаційний центр економічних реформ. Організацію очолив інвестбанкір Олександр Данилюк, який спеціалізувався на інвестиціях у східноєвропейські активи. У перекладі з канцеляриту це означає – шукав охочих купити недооцінені заводи та нерухомість в Україні. Проте на той момент Данилюк міг мати зв'язки в уряді. Адже в його біографії на Вікіпедії є згадки про нього як радника прем'єр-міністра Юрія Єханурова ще 2005 року. Там же згадується і нібито "участь" Данилюка у приватизації "Криворіжсталі".

Чим займався Марченко в Адміністрації – достеменно невідомо. На сайті Мінфіну зазначено, що він брав участь у розробці Бюджетного кодексу, "прийнятого у 2014 році". Однак загальновідомо, що кодекс як цілісний документ, який вперше був прийнятий 2010-го, надалі до нього вносилися просто зміни. Втім, побічно можна припустити, що за Януковича фінанси були. Наприклад, той же Данилюк зумів у цей період купити собі житловий будинок на 290 квадратів і BMW X5, а також відкласти до банку близько $30 тис. за тодішнім курсом.

Разом із собою в офіс Порошенка після Януковича Данилюк взяв і Марченка. Однак, перш ніж вони пішли працювати в Мінфін, Данилюк і Михайло Саакашвілі заснували Центр вільного ринку імені Кахи Бендукідзе, де Марченко працював експертом. У його декларації було зазначено суму, яку він отримував у цьому центрі на ранній стадії його існування -від 4,5 до 6 тис. доларів на місяць. Це зарплата "експерта", який особливо ніде публічно не виступав, а також молодої організації (Марченко пропрацював там лише півроку від дня заснування). Такі дані можуть мати ознаки виведення коштів або легалізації доходів від інших, непублічних видів діяльності.

До речі, коли у 2017-18 році правоохоронці розслідували можливу причетність Данилюка та Марченка до незаконних операцій з грошима бюджету разом із Януковичем, то прив'язкою до "дислокації" ОЗУ виступав саме "Центр Бендукідзе". Не виключено, що правоохоронці намагалися довести зв'язок між грошима, отриманими незаконним шляхом у 2010-2014 та новоявленою експертною організацією.

Скандальний лобіст Марченка

На посаді заступника міністра фінансів Марченко навіть встиг стати учасником скандалу навколо спеціальних умов для роботи Української національної лотереї у період, коли Мінфін намагався якось упорядкувати роботу ринку нелегальних азартних ігор в умовах їхньої офіційної заборони. Під час цього Марченка навіть деякий час називали людиною Олександра Третьякова, екс-нардепа, який був бенефіціаром УНЛ та інших суміжних бізнесів.

Після скандального звільнення Данилюка Марченко теж написав заяву про відставку з Мінфіну, після чого перейшов працювати до Адміністрації Президента Порошенка, а потім на дострокові вибори до парламенту йшов із політсилою Володимира Гройсмана "Українська стратегія".

Появу Марченка в оточенні президента Володимира Зеленського також можна пов'язати з Данилюком, який навіть заявляв про прем'єрські амбіції. Це сталося у березні 2020 року, коли стало відомо, що Ігор Уманський не зможе більше виконувати обов’язки міністра.

Після того, як Марченко очолив Мінфін, у Державній податковій службі з'явився колишній заступник голови ДПС за Азарова – Олексій Любченко. Той давав дуже багато обіцянок про те, як поборе "скручування" і як реформує фіскальні органи. Зараз же з ним пов'язують багато репутаційних скандалів, що виникли у зв'язку з тими ж "скрутками". Перехід на посаду першого віце-прем'єра, який міг також лобіювати Марченко — не змінив, а лише посилив ситуацію. Що підтверджує фраза Давида Арахамії про те, що "Льоша закрався" . Окрім податкової, Марченку приписують скандали з митницею та спроби "протягнути" туди своїх людей.

Крім того, про Марченка згадувалося і у скандалі, пов'язаному із призначенням на посаду голови Бюро економічної безпеки Олександра Данилюка. Якого, за даними ЗМІ, нібито туди хотів провести сам голова Мінфіну. Данилюк, у свою чергу, не перестає нахвалювати міністра у своїх інтерв'ю та телеефірах, розважається з ним на тих самих заходах, при цьому лише підвищуючи градус критики всієї іншої влади.

Робить це Данилюк нібито невипадково. Справа в тому, що останні провали Марченка у питаннях бюджетного планування, які фіксуються не лише в Україні – у Верховній раді та на Банковій – а й у Міжнародному валютному фонді, можуть стати сигналом про необхідність завершувати кар'єру в міністерстві. При цьому нещодавно ЗМІ писали , що майбутня партія Дмитра Разумкова нібито хоче бачити Марченка у своїй команді. Крім того, ходять чутки про те, що до Марченка придивляються ще як мінімум два політпроекти: це його старий патрон з виборів 2019 року Володимир Гройсман, а також, як не дивно — Петро Порошенко.