Путін висунув низку вимог Україні: шантаж чи загроза великої війни

22 лютого 2022, 22:00 Елизавета Черных

Президент РФ додав, що вирішувати конфлікт на Донбасі шляхом переговорів, на його думку, вже не є актуальним

Після визнання Л-ДНР президент РФ Володимир Путін продовжує загострювати ситуацію.

22 лютого він виступив із низкою ультимативних заяв на адресу України. У тому числі, що "Мінських угод" більше немає (нібито з вини Києва та Заходу), що РФ визнала "ДНР" та "ЛНР" у тих межах, які позначені в їхніх "конституціях" (тобто в адмінкордонах Донецької та Луганської областей) ), що у разі необхідності армія РФ "виконуватиме на Донбасі взяті на себе зобов'язання". Також він зажадав від України публічної відмови від курсу в НАТО, визнання Криму російським, нейтралітету, демілітаризації, дотримання без'ядерного статусу.

Про що говорять ці заяви? Шантаж чи реальна загроза великої війни? Як можуть події розвиватись далі? Відповіді на ці запитання видання "Коментарі" шукало разом з експертами.

Треба пам'ятати, що Путін 2014-го зупинився там, де його зупинили

Політичний аналітик, доктор історичних наук Олена Галкіна впевнена, що Путін намагається отримати вигоду з очевидно програшного рішення, яке змусило його прийняти конфігурація, що склалася до лютого 2022 року, коли дії РФ як сторони-агресора проти України вперше в історії наочно і переконливо демонструються США та союзниками .

"У ситуації, з якої можна вийти тільки із "втратою обличчя" (як його розуміють у Кремлі, тобто відвести війська – або отримати нові кільця санкційних обійм за подальше знаходження їх біля кордонів) або із втратою влади, неминучою після повномасштабного вторгнення в Україну, Путін зважився на офіційну окупацію ОРДЛО, що можна подати як якесь, але "надбання". Як я постійно говорила протягом останнього року, багато індикаторів свідчили: визнання "незалежності" і введення військ/анексія ОРДЛО - це та сама єдина "перемога", яку Путін може піднести населенню РФ до транзиту-2024 (мова про президентські вибори - прим. ред.). І це буде сприйнято загалом позитивно (тільки якщо без війни). Нарешті люди там перестануть мучитися через Росію, яка їх обнадіяла у 2014 р., а потім де-факто зрадила", – пояснює Олена Галкіна.

За її словами, Кремль намагався зробити так, щоб не було санкцій та інших серйозних негативних наслідків: Україну всіляко залякували, щоб сама вийшла із Мінських угод першою, віддала ОРДЛО. Але Україна, наголошує експерт, виявляла системну стійкість та мудрість, на шантаж не пішла. Чекати далі, продовжувати діяти інерційно Путін не міг, оскільки Захід обіцяв санкції просто за продовження концентрації військ та іншого шантажу. Тому Путін вийшов із "Мінська" першим – і зараз шантажем же намагається мінімізувати втрати.

Цей прийом, зазначає Олена Галкіна, щонайменше двічі відмінно спрацював у 2014-му.

Спочатку, коли 1 березня Радфед дав Путіну згоду на військову агресію проти України. Світ тоді завмер в очікуванні масштабної війни в Європі, тоді як на процес окупації Криму та гібридну агресію на сході та півдні України (т.зв. "російська весна") де-факто США та ЄС заплющили очі, обіцяючи Україні політичну, економічну підтримку, але не в Криму (швидке надходження траншу МВФ, підписання політичної частини Угоди про асоціацію з ЄС, санкції проти Кремля – як ми зараз знаємо, за фактом дуже слабкий пакет).

А потім коли ДРГ захоплювали контроль над містами Донецької та Луганської області. Була все та ж концентрація російських військ на кордоні з Україною, стурбованість НАТО, відмова Кремля від діалогу з Києвом. В результаті МЗС Німеччини виступає проти вступу України до НАТО, 17.04.2014 у Женеві було зроблено заяву Керрі, Ештон, Лаврова та Дещиці, після чого російські диверсанти, переговори яких на той час активно публікувала СБУ, перетворилися на офіційний дискурс як української влади, так і та міжнародному, у "шахтарів та трактористів".

"Найближчим часом ми побачимо, чи врахували Україна та Захід цей досвід. Від цього залежатиме і подальший розвиток подій, – прогнозує Олена Галкіна. – До речі, треба пам'ятати, що Путін 2014-го зупинився там, де його зупинили".

Слід заспокоїтись і досить скептично ставитися до заяв Путіна

Співголова Громадської ініціативи "Права Справа", історик, юрист Дмитро Снєгирьов розмірковує так:

"Якби РФ хотіла окупувати території України, окрім тих, що вона зараз контролює, це було б зроблено ще 2014 року. Тоді російській армії фактично було відкрито шлях на Дніпропетровськ та й на Київ. Якщо цього не сталося тоді, то тепер РФ навряд чи наважиться на такі сценарії. Отже, такі заяви Путіна слід розглядати виключно як елемент військово-політичного шантажу. Як і рішення Радфеду про застосування російських військ у ОРДЛО. Вони й так там перебували з 2014 року".

Експерт запевняє, що сценарій, який зараз розігрує Москва, він озвучував ще 2016 року. Про нього знала розвідувальна спільнота. Відповідно, готували певну протидію.

"Те саме стосується останніх подій, коли ми за два дні попередили про перебування Пасічника та Пушиліна в Москві. Зрозуміло, що буде підписання відповідних договорів. І що Росія готує так званий абхазький сценарій (визнання нею ж створених квазіутворень). Тож нічого нового тут немає", – зазначає Дмитро Снєгирьов.

Щодо можливості розширення територій квазіутворень до адмінкордонів Донецької та Луганської областей, то тут, на його думку, не можна виключати сценарій локальних військових операцій.

"Але, знову-таки, треба враховувати нинішній стан ЗСУ. Це не 2014-й, а 2022 рік. Наша армія стала в рази сильнішою. І, звичайно, якщо ми знаємо про подібні плани супротивника, буде вжито певних контрзаходів, які унеможливлять розвиток такого сценарію. Налякати нас можна. Але ми лякатися не збираємося, – наголошує Дмитро Снєгирьов. – Ще мить. Можливе розширення військових дій, їх активізація після офіційного запровадження регулярних військ РФ на окуповані території розглядатиметься міжнародним співтовариством як акт прямої військової агресії з боку Росії. Прикрити цей наступ 1 та 2 Армійськими корпусами вже не вдасться. Відповідно – росіян чекатимуть не лише величезні втрати, а й величезні економічні санкції. Отже, слід заспокоїтися і досить скептично ставитися до заяв Путіна".

Загроза у нас завжди є і буде, доки поряд існує імперська, бандитська Росія, яка не потерпить поряд із собою незалежної України

Голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко вважає, що Росія програла цей раунд. Те, що вимагала від Заходу (щоб Україна ніколи не вступила до НАТО, а Альянс відійшов на позицію 1997 року), вона не отримала. І тепер намагається вимагати того ж ще чогось – від України.

"Але як НАТО із США відповіли однозначно – ні. Так і Україна відповідала і відповідає агресору так само. У міжнародно-правовому плані ми маємо позицію – залізну. Визнання Л-ДНР розбивається ст. 2 Закону України "Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей". Будь-які акти, видані окупаційною владою, є – цитую – "недійсним і не створюють жодних правових наслідків". Крім документів, що підтверджують факт народження чи смерті в ОРДЛО. Отже, Росія може скільки завгодно оголошувати про визнання т.зв. "ДНР" і "ЛНР", робити їх "суб'єктами РФ" - все це фількіні грамоти. Тому що є відповідний Закон України. А міжнародне співтовариство визнає законодавство країн, які поважають міжнародне право (як Україна)", – пояснює Павло Жовніренко.

Щодо інших "хотілок" Путіна, їх може бути скільки завгодно, зазначає він. Але і Захід відкинув ці вимоги, і Україна – тим паче.

"Фейкові республіки можуть зараз прописати у своїх "конституціях", що до "ДНР" належить вся Лівобережна Україна, а до "ЛНР" – правобережна. Це не змінить реальності, – наголошує експерт. – Ну, а загроза у нас завжди є і буде, поки поряд існує імперська, бандитська Росія, яка не потерпить поряд із собою незалежну Україну. Нам треба не звертати уваги на ці російські наративи, а посилювати армію, посилювати охорону лінії зіткнення з Росією. Всюди. І на лінії розмежування з Л-ДНР, і за кордоном з РФ, і за кордоном з Білоруссю, і за кордоном із Молдовою в районі Придністров'я, і на морях".

Щодо окупованої частини Донбасу – треба оголошувати про можливість українським громадянам виїхати з тієї території, упевнений Павло Жовніренко.

На його думку, має бути програма прийому громадян України, котрі хочуть переселитися сюди. З місцем, де людина безпосередньо зможе жити, працювати і таке інше. Виділити цей переїзд певний термін (припустимо 3 місяці). А потім оголошується повна блокада тих псевдо незалежних територій.

Раніше на порталі "Коментарі" - Визнання "Л/ДНР" та загроза вторгнення в Україну: куди Путін веде Росію .

Теги: