Експерти розповіли про перспективи підключення Туреччини до кейсу російсько-українського протистояння
Рада національної безпеки Туреччини під головуванням президента Реджепа Тайіпа Ердогана закликала до зниження напруженості та деескалації між Україною та Росією. Також Туреччина вже неодноразово пропонувала посередництво у врегулюванні конфлікту, включаючи можливість проведення у Стамбулі наступного засідання Мінської групи. Якими є перспективи підключення Туреччини до деескалації? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Туреччина намагатиметься бути над сутичкою, виступати незаангажованим посередником
Старший аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини, кандидат політичних наук Євгенія Габер зазначає, що Туреччина від початку ескалації, агресії з боку РФ, уважно стежить за розвитком ситуації.
"І це зрозуміло. По-перше, все відбувається у безпосередній близькості від турецьких кордонів. По-друге, Туреччина зацікавлена у розвитку відносин як з Україною, так і з Росією. І будь-яка криза чи загострення у цих відносинах впливає на Туреччину, ставить її перед складним вибором на користь одного із партнерів. Є й аспект більш глобальний. Туреччина – член НАТО. При цьому має стратегічне партнерство з РФ. І їй потрібно проводити дуже вправну політику для того, щоб поєднати, на перший погляд, несумісне. Тому Туреччина намагатиметься бути над сутичкою, виступати незаангажованим посередником. Щоб, по можливості, зберігати відносини з усіма сторонами, паралельно покращуючи свій імідж на міжнародній арені", – пояснює експерт.
На її думку, всі заклики про деескалацію, які звучать з Анкари, як і ініціативи про посередництво, навряд чи вплинуть на РФ. Тому що вона зовсім не прагне врегулювати відносини з Україною, а вибудовує відносини з США в умовах так званого нового світового порядку.
"Ми бачимо бажання Кремля повернутися за стіл переговорів глобальних гравців, вершити долі світу, показати росіянам, що з їхнім керівництвом рахуються, до нього прислухаються і таке інше. У мене особисто є відчуття, що Путін сам не має чіткого плану щодо тих дій, які будуть робитися. І коли ми обговорюємо – буде напад на Україну чи ні – я не впевнена, що чітка відповідь є в голові у Путіна. Схоже, що в ситуації з ультимативними російськими "пропозиціями" щодо "гарантій безпеки" завданням було попросити максимально можливе, щоб отримати мінімально прийнятне. Підвищуючи ставки, займаючись відвертим політичним шантажем, Путін дивиться на реакцію Заходу", - впевнена Євгенія Габер. – Що йому дозволять, на які компроміси готові йти, де є якісь внутрішні суперечності (наприклад, між США та Німеччиною). На чому можна зіграти. Що дозволить цивілізованому світу виступити єдиним фронтом - і, нарешті, вказати Росії її заслужене місце".
Таким чином, продовжує експерт, усі заклики Туреччини до деескалації можуть розглядатись Росією лише з погляду тактичних кроків. І якщо в якийсь конкретний момент зручно зробити вигляд, що Москва готова розглянути якісь пропозиції Анкари, створити деякі нові формати, то РФ це робитиме. Але не тому, що готова працювати в таких форматах, а тому, що в даний конкретний момент їй важливо зробити вигляд готовності до умовно конструктивного діалогу.
"По суті, Росія не зацікавлена в жодних додаткових форматах. Тим паче з Туреччиною. Адже та – конкурент РФ у регіоні, країна, яка займається активною військово-технічною співпрацею з Україною. Та ще й член НАТО. Тому всі пропозиції, які були з боку Ердогана про посередництво, активно відкидалися російською стороною. Втім, зазначає Євгенія Габер, важливо, що це робилося на невисокому політичному рівні. Відповідні пропозицію йшли з боку Ердогана або його радника щодо зовнішньої політики – Ібрагіма Калина. А відповіді йшли від путінського прес-секретаря Пєскова чи його заступника. Це свідчить, що РФ намагається залишити собі місце для маневру. Чи не спалює мости. І Путін будь-якої миті, якщо це буде вигідно, готовий виїхати на білому коні і заявити, що РФ приймає ту чи іншу пропозицію Туреччини. Коли, наприклад, зрозуміє, що США та НАТО більше ні на які поступки не підуть. І щоб врятувати обличчя (начебто як так і замислювалося, що РФ не збиралася вторгатися в Україну), Кремль приймає пропозицію Туреччини".
Прокоментувала експерт також обговорення Стамбула як майданчика для переговорів у рамках Тристоронньої контактної групи (ТКГ) замість Мінська. Тому що після фактичної анексії Білорусі Росією – Мінськ точно не може бути місцем для зустрічей ТКГ.
"Теоретично це можливо, – вважає Євгенія Габер. – Багатьом високопоставленим російським особам заборонено в'їзд до європейських країн. І Туреччина як нейтральний майданчик – прийнятний варіант. Але вже вчора прозвучали заяви російської сторони, що це складна логістика, тому такий варіант РФ не влаштовує. До того ж, нагадаю, що Туреччина є членом Альянсу. І це також робить її незручним варіантом для переговорів – з погляду російського керівництва".
В Анкарі вважають, що Росія могла б погодитися на "нульовий варіант" розмежування сторін, як у Сирії
На думку Петра Бурковського, аналітика Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, Туреччина вкрай зацікавлена у запобіганні війні та новій агресії Росії проти України.
"Найбільше Анкара побоюється, що військові дії розгорнутися у Причорномор'ї та Росії вдасться захопити все узбережжя України. У такому разі саме Туреччина стає головною наступною мішенню Росії у цьому регіоні. І саме на Туреччину ляже основний тягар підтримки/захисту вод Румунії та Болгарії як членів НАТО. Також є ризик втрати імпорту української пшениці, збільшення залежності від російського імпорту, а це вже є фактор внутрішньої стабільності. Тому Анкара намагатиметься зробити все, щоб запобігти війні", – пояснює аналітик.
Однак можливості Туреччини обмежені, зазначає він. Ердоган покладається на особисті зв'язки із Путіним. Це – і сильний, і слабкий бік турецької дипломатії.
"В Анкарі вважають, що Росія могла б погодитися на "нульовий варіант" розмежування сторін, як у Сирії. Тобто офіційний Київ погоджується на втрату ОРДЛО, але Росія погоджується на припинення війни та загроз Україні. Крім того, не зрозуміло, що може переконати Путіна в тому, що Україну не інтегруватимуть до НАТО. І що може переконати Україну, що без перспектив членства в Альянсі вона не виявиться віч-на-віч з новою російською агресією. У цьому питанні Туреччина не може бути посередником. На таку роль підходять лише країни, які мають ядерну зброю", – вважає Петро Бурковський.
Читайте також на порталі "Коментарі" – експерти розповіли, про що дві години говорили Байден та Зеленський.