"Нафтогаз" прогнозує програш в арбітражі у справі про транзит російського газу
"Нафтогаз" готовий звернутись до Міжнародного арбітражного суду, але є високі ризики програти
Коли газопровід
"Північний потік-2" запуститься, транзит газу через Україну може
припинитись. Хоча буде діяти контракт з "Газпромо", водночас це не
гарантує прокачування газу через Україну після 2024 року. Про це сказав голова "Нафтагазу"
Юрій Вітренко в інтерв'ю "Радіо Свобода".
"Навіть якщо ми продовжимо контракт з "Газпромом", то якраз після 2024 росіяни зможуть і газ не подавати, і припинити платити", - сказав Вітренко.
Він додав, що "Нафтогаз" готовий звернутись до Міжнародного арбітражного суду, але є високі ризики програти.
"Я якраз доводив, що цей принцип "бери або плати" був кабальним. І ми це довели в арбітражі, - підкреслив Вітренко. - Так от, росіяни після 2024 зможуть сказати: нас змусили продовжити контракт, нам цей транзит взагалі не потрібен, бо всі обсяги ми зможемо подавати через "Північний потік-2", тому ми не платимо і не повинні платити", - сказав Вітренко, додавши, що є великі шанси програти наступного разу.
Після того, як США і Німеччина
оприлюднили спільну угоду про завершення будівництва "Північного
потоку-2" (ПП-2), цю позицію розкритикували в Україні, Польщі, країнах
Балтії, навіть у самих Штатах (причому не тільки республіканці, а й демократи).
Дехто називає домовленість Байдена і Меркель "Вашингтонською змовою"
(за принципом Мюнхенської змови). Ситуацію для порталу
"Коментарі" оцінив Олександр Мішин, кандидат політичних наук,
викладач Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка.
"Потрібно відмовитися від кліше і емоційних
оцінок" спільної заяви США і Німеччини про підтримку України, європейської
енергетичної безпеки і загальних кліматичних цілей". Документ, безумовно,
не повною мірою відображає всі потреби національних інтересів України, Польщі,
Балтійських держав і ще низки країн ЄС, і його, швидше, слід інтерпретувати як
продукт складного компромісу між адміністрацією Джо Байдена і урядом канцлера
Ангели Меркель. Але, як відомо, "політика — мистецтво можливого" за
Бісмарком, і Real Politik дуже сильно відрізняється від образів дій країн, що
існують в інформаційному просторі.