Рубрики
МЕНЮ
Георгий Кухалейшвили
У Багдаді неспокійно з моменту оголошення результатів парламентських виборів, які відбулися 10 жовтня. Минулого тижня відбулися зіткнення поразок політичних сил шиїтів із правоохоронними органами. Протягом багатьох років багатий на нафту Ірак залишається ареною регіонального протистояння між США та Іраном. "Коментарі" розбиралися, яке значення мають нещодавні вибори для охопленого політичною кризою Іраку і на чию користь зміниться ситуація у країні після зміни влади.
Політична криза в Іраку. Фото: golos.ua
Проведення парламентських виборів раніше за визначений термін було однією з вимог іракських протестувальників. Політична криза в Іраку й акції протесту, що супроводжують його, тягнуться з жовтня 2019 року. Хоча Ірак і розділений за етнічною та конфесійною ознакою, "жовтнева революція" об'єднала курдів та арабів, мусульман шиїтів та сунітів у протесті проти низького рівня життя, процвітаючої корупції, високого безробіття, неефективної системи перерозподілу влади між етнічними та конфесійними. Згідно з Конституцією 2005 року президентом країни може бути тільки курд, прем'єр-міністром – мусульманин-шиїт, а спікером парламенту – суніт. Протестувальники виступили проти зовнішнього втручання у внутрішні справи Іраку, насамперед із боку сусіднього Ірану та США.
Влада Ірану не зацікавлена у кардинальних змінах на політичному горизонті Іраку, який з часів ісламської революції 1979 року сприймається як об'єкт експансії. "П'ята колона" Ірану в особі шиїтського воєнізованого угруповання "Сили народної мобілізації" всіляко перешкоджали проведенню антиурядових демонстрацій, аж до побиття чи викрадення учасників. На цих виборах політичне крило "Сил народної мобілізації", блок шиїту "Фатх", зазнав нищівної поразки, а його присутність у парламенті скоротилася з 48 до 15 місць. Не дивно, чому прихильники угруповань, які виступають за зближення з ісламською республікою, заперечують результати виборів і вступили в сутички з поліцією.
Суттєвих змін на іракців чекати не варто. Експерт аналітичного центру USIP Елая Абуаюн вважає, що новий склад парламенту буде ближчим до старих еліт, ніж до протестувальників на вулицях. На його думку, такі вимоги протестувальників, як проведення реформ, розслідування розстрілів мирних демонстрацій і покарання злочинців, боротьбу з корупцією, ще належить виконати. Максимум, чого вдалося їм досягти, то це відставки прем'єр-міністра Аділа Абделя Махді, чиє місце зайняв такий же корупціонер Мохаммед Аллаві.
На манежі ті самі. Перемогу на виборах здобув шиїтський "Садристський рух" релігійного та суспільно-політичного діяча Муктади аль Садра, який отримає 73 місця у 329-місцевому парламенті Іраку. Аль Садр знаходив спільну мову з попередніми урядами, а за підсумками попередніх парламентських виборів 2018 року його блок "Ас-Сайрун" домовився про коаліцію з "Фатхом" Хаді аль-Амірі, який зараз керує "Силами народної мобілізації". Експерт фонду Open democracy Зейдон Алкінані вважає, що "Садристський рух" не зміг очолити антиурядові акції протесту, оскільки протестувальники не бажають співпрацювати з будь-ким із представників чинної влади чи духовенства.
Присутність у парламенті збільшать політичні сили "Правова держава" експрем'єр-міністра Фатеха аль Малікі та "Альянс Азм" Хаміса аль Ханджара, які представляють старі еліти та мають репутацію прихильників зближення з Іраном, як і "Фатх". Серед політичних сил курдів передові позиції продовжують займати "Демократична партія Курдистану" Массуд Барзані та "Патріотичний союз Курдистану", тоді як нові партії "Зміни", "Нове покоління" не мають серйозної підтримки у суспільстві.
Причиною такого розкладу є низька явка на виборах, що становить 43%. Більшість іракців не довіряють ані партіям влади, ані опозиції, розчарувалися у парламентаризмі та здатності еліт провести реформи. Попередні парламентські вибори можна схарактеризувати як боротьбу старих еліт за перерозподіл впливу і не більше.
Співробітники аналітичного центру Chatham House Ренад Мансур та Вікторія Стюарт-Джолі зовсім припускають, що за "Садристський рух" і "Фатх" проголосувало приблизно однакову кількість виборців, але запорукою перемоги блоку аль Садра стала грамотно організована виборча кампанія.
Як пояснили експерти, після виборчої реформи 2019 року кандидати у депутати, за яких проголосувало більше виборців, аніж потрібно для проходження до парламенту, не можуть ділитися своїми голосами зі своїми однопартійцями, як це практикувалося раніше. Садристи пояснили своїм виборцям за допомогою соцмереж і різних публікацій, як і за кого голосувати, щоб забезпечити достатню кількість місць у парламенті своїм кандидатам. Серед кандидатів від "Садристського руху" були жінки, що дозволило на окремих дільницях вписатись в наявну квоту. У "Фатх" не зважили на усі ці тонкощі й тому програли.
Докази про те, що результати іракських виборів означають поразку Ірану з'явилися через те, що лідер партії-переможця Муктада аль Садр подає себе як прихильника незалежного Іраку, вільного від іноземного впливу.
На думку експерта фонду Open democracy Зейдона Алкінані, хоч аль Садр і є шиїтом, він мав конфлікти та розбіжності з керівництвом Ірану в період війни з американцями у 2000-х, коли він керував партизанською організацією "Армія Махді". Існує версія, що іранці спровокували розкол у лавах "Армії Махді" і вихід з її складу угруповання "Аса еб ахлул Хак" на чолі з Каїсом аль Хазалі, оскільки перестали довіряти аль Садру, який був проти висхідного впливу Тегерана у своїй країні та не хотів узгоджувати свої дії з режимом аятол. Щоб протиставити себе агентам впливу Ірану на цих виборах, садристи охороняли протестувальників від "Народних сил мобілізації".
Не довіряють в Ірані колишньому прем'єру Малікі. Ще у 2014 році директор "Фонду розвитку та демократії" Гассан Аттія вважав, що іранська влада розчарувалася у Малікі за те, що він уклав альянс із сунітами та курдами, посіяв розкол у шиїтській громаді.
Муктада аль Садр – не маріонетка, і Тегерану буде складніше домовлятися з ним, ніж із лідерами "Фатху" чи "Народних сил мобілізації". Однак Алкінані сумнівається у тому, що аль Садр став би проводити антиіранську політику хоча б тому, що має спільного з Іраном противника – США. Щоб "видавити" американський вплив з Іраку, аль Садру простіше відновити альянс з Іраном, ніж співпрацювати з протестантами, які не мають політичного впливу. Не дивно, чому садристи, яких прозвали "блакитними шапками", вже припинили надавати підтримку мітингувальникам і залишили їх на поталу прихильникам Ірану.
Поразка блоку "Фатх" на парламентських виборах не суттєво послабить вплив Ірану в Іраку. Співробітники Chatham House Ренад Мансур і Вікторія Стюарт-Джолі впевнені, що "Фатх" збереже досить опцій для впливу на політичні процеси у країні. Адже у них під рукою 128 тис. бійців у лавах "Народних сил мобілізації", що можна використати для силового тиску на парламент та уряд.
Експерт USIP Елая Абуаюн вважає, що хоча "Садристський рух" і отримав найбільшу кількість місць у парламенті, цього недосить для формування коаліції, враховуючи те, що його союзники, включаючи політичний проєкт експрем'єр-міністра Хайдера аль Абаді або "Альянс національних державних сил" Аммара аль Хакіма зазнали поразки, присутність яких у законодавчому органі скоротилися з 40 до 5 місць.
Садристам доведеться зважати на думку прихильників зближення з Іраном, під контролем яких 25-30% місць у парламенті. Рішення в іракському парламенті не приймаються більшістю голосів, а досягаються шляхом консенсусу, щоб уникнути міжетнічних і релігійних конфліктів. Як правило, прем'єр-міністром стає компромісна постать, яка влаштовує усіх шиїтів, включно з агентами впливу Ірану. Іти на конфронтацію не готові не лише садристи, а й "Демократична партія Курдистану".
Абуаюн вважає, що ситуація в Іраку анітрохи не зміниться на краще для США. Парламентарі продовжать добиватися виведення американських військ із країни, а Іран використовувати іракські угрупування шиїтів для тиску на адміністрацію президента Джо Байдена з метою домогтися скасування санкцій. Шиїти продовжать обстрілювати військові об'єкти США та "Зелену зону" у Багдаді, де розташовані дипломатичні представництва. Наприкінці листопада 2021 року очікується поновлення переговорів у Відні щодо ядерної угоди з Іраном вперше з моменту приходу до влади нового президента Ібрагіма Раїсі.
До того ж посилення позицій аль Садра в Іраку – не найкраща перспектива для Вашингтона. Серед американських політиків і військових він має репутацію найнебезпечнішої людини в Іраку. "Армія Махді" влаштовувала диверсії проти американських солдатів у Басрі, Багдаді та Ен-Наджафі під час Другої війни у Затоці.
Раніше інтернет-портал "Коментарі" повідомляв про конфлікт інтересів і що не поділили Туреччина, Індія та Іран на Південному Кавказі.
Новини