Незважаючи на внутрішньополітичні процеси у Великій Британії та США, Україна залишається в центрі інтересів цих двох країн
У вечірньому зверненні 7 липня президент України Володимир Зеленський, серед іншого, говорив про відставку прем'єр-міністра Великобританії Бориса Джонсона (дякував, відзначав важливу роль Сполученого Королівства у допомозі нашій країні), про зустріч з американськими сенаторами Ліндсі Гремом і Річардом Блюментом резолюції, які закликають Держдеп США визнати РФ державою-спонсором тероризму), про підсумки конференції у Лугано (щодо допомоги Україні). Експерти оцінили спеціально для видання "Коментарі" зроблені акценти та підняті теми.
Зеленський зробив правильні акценти з дипломатичного погляду
Експерт з міжнародної політики в Українському інституті майбутнього Ілля Куса розмірковує так:
"Безумовно, як прем'єр Борис Джонсон на особистому рівні, на рівні прийняття рішень багато зробив для підтримки України. Але я не персоналізував би цю політику, бо він нічого унікального не зробив. У Британії вже давно існує внутрішньоелітний консенсус щодо Росії. Саме Британія була і залишається однією з найбільш критично налаштованих по відношенню до РФ країн – ще після інциденту з Олександром Литвиненком (співробітник КДБ/ФСБ, який критикував путінський режим, що втік з РФ до Великобританії та отруєний у Лондоні російськими спецслужбами у 2006 році). .). Тож з погляду двосторонніх відносин президент Зеленський зробив правильні акценти з дипломатичного погляду".
Але заграватися із темою Джонсона не варто, вважає експерт. Він наголошує, що ми не знаємо, якими будуть результати дострокових виборів. І закликає не асоціювати Британію лише з одним політиком, та ще й далеко не найпопулярнішим навіть серед консерваторів.
"Що стосується зустрічі з американськими сенаторами, які прибули в Україну – це добра справа, – упевнений Ілля Куса. – Думаю, що в результаті резолюцію про визнання Росії державою-спонсором тероризму буде ухвалено. Щоправда, це символічний крок, який особливо ні на що не вплине. Але з погляду політичної комунікації, дипломатичного тиску на РФ і навіть просто символізму – це хороша історія, яку слід просувати".
Тим більше, продовжує експерт, що Росію можна і потрібно притягувати до відповідальності за різні епізоди під час війни в Україні. У тому числі ті, які можна кваліфікувати як терор або підтримка тероризму.
"Щодо конференції у Лугано. Я читав документи, які подав там наш уряд. Вважаю їх дуже поверховими та слабкими. Це не план відновлення України, а список наших побажань. І все. Незрозуміла методологія підрахунків збитків, ні доцільність виділення зазначених ресурсів, ні які зобов'язання ми беремо на себе, – пояснює Ілля Куса. – По суті, всі підсумки конференції у Лугано зводяться до того, що Україна хоче отримати від закордонних партнерів гроші. І нам чомусь мають їх дати. Причому стільки, скільки просимо. Тож зустріч у Лугано – попередня. Можливо, ближче до осені, власне восени, Україна та партнери домовляться про якийсь компромісний варіант щодо відновлення нашої країни. З'являться більш реалістичні цифри, конкретніші плани та алгоритми дій – причому із двох сторін. Що Україна має зробити, що Європа має зробити. І тоді ми зможемо оцінити повноцінний план відновлення України – наскільки він може бути ефективний".
Інтереси Великобританії – на боці України, політика США також не зміниться
Виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пензін наголошує, що ситуація з Джонсоном – це внутрішнє питання Великобританії.
"Ми, безперечно, вдячні йому за допомогу Україні. Але інтереси Великобританії зараз і без Джонсона біля керма уряду повністю збігаються з інтересами України. І тут немає значення прізвище британського прем'єра. У цьому сенсі можна згадати фразу британського державного діяча, прем'єр-міністр Великобританії (1855-1858, 1859-1865) Генрі Джона Темпл Палмерстона, що у британців немає вічних союзників і у нас немає постійних ворогів, але є вічні і постійні інтереси захищати. І зараз, наголошую, інтереси Великобританії – на боці України. І доки так буде, офіційний Лондон не перестане активно нас підтримувати. У тому числі військово-технічно та фінансово", – пояснює експерт.
Не зміниться, за його словами, у цьому сенсі і політика США, про що свідчить спільна позиція республіканців і демократів. Незважаючи на розбіжності у питаннях внутрішньої політики, підтримка України – об'єднуюча позиція для американського політикуму, наголошує Олег Пензін.
"Що стосується конференції у Лугано щодо підтримки України. У мене спокійніша реакція на це, ніж у президента, – зізнався експерт. – Слід розуміти, що то була перша, рамкова зустріч. До того ж виділення 1,9 млрд доларів, про що заявили після конференції, було погоджено заздалегідь. І ці кошти вже розписані – вони підуть на поточні потреби України, включаючи питання макроекономічної стабільності, логістики (вивезення зерна) тощо. Все це ми отримали б і без Лугано. Просто нам вкотре підтвердили, що допомагатимуть, доки не закінчиться війна з РФ. І допоможуть із відновленням – після. При цьому 750 млрд, які потрібні, за даними прем'єра Шмигаля, на відновлення України, ще доведеться аргументувати. Ідеологія інвестиційної діяльності Заходу відрізняється від тієї, що маємо в Україні. Там працюють не на загальних фразах, а на конкретних проектах. Чітко обговорюючи, навіщо це треба, куди будуть направлені кошти, хто цим займатиметься, який результат отримаємо. Лише після цього можна очікувати якихось серйозних фінансових вливань".
Читайте також на порталі "Коментарі" – війна до останнього українця: про що говорить заява Путіна – як сприймати натяк про переговори.