За словами Жозепа Борреля, найгострішою у короткостроковій перспективі залишається проблема безпеки постачання газу
У рамках Енергетичної ради ЄС-США, яка відбудеться у понеділок у Вашингтоні, мають намір обговорити шляхи зміцнення трансатлантичної енергетичної безпеки, підвищення енергетичної стійкості України та недопущення використання енергії як геополітичної зброї. Про це йдеться у блозі Високого представника ЄС Жозеп Борреля, оприлюдненому на сайті Європейської служби зовнішніх дій.
Яку реальну допомогу Україні в рамках зміцнення енергобезпеки міг би надати Захід? Чи надає? Що сама українська влада може (має) робити в цьому ракурсі? Щоб розібратися у цих питаннях, видання "Коментарі" звернулося до експертів.
Якби ЄС справді турбувався про енергетичну безпеку України, він надав би реальну фінансову та технологічну допомогу в реконструкції та модернізації всіх мереж інфраструктурного забезпечення енергоносіями українських споживачів
Директор енергетичних програм Центру світової економіки та міжнародних відносин НАНУ Валентин Землянський вважає, що ми бачимо вершину некомпетентності європейських чиновників в умовах наростаючої конфронтації між Заходом та РФ.
"Боррель пише про заперечення "спроби використовувати постачання енергії як зброї та як важеля геополітичного впливу". А чим тоді сьогодні займаються США та ЄС, вводячи санкції проти енергокомпаній РФ на користь поставок власних енергоресурсів? Адже вони говорять про гіпотетичну можливість зупинення постачання газу в Україну та ЄС, при цьому цілком реально збільшуючи постачання зрідженого газу із США. Або активно пресингують у питаннях відмови від російських ядерних технологій на користь американських чи китайських. Чи це не є елементом геополітичного впливу на потенційних споживачів таких технологій? Адже в основі політичного домінування завжди є економічний фактор", – наголошує експерт.
На його думку, не витримує критики й теза про те, що "нещодавня спільна заява ЄС-США з енергетичної безпеки вже заклала основи для стійкості проти цінових шоків у майбутньому та проти геополітичної напруги навколо трансатлантичної енергетичної безпеки".
Валентин Землянський пояснює:
"Мені це нагадує заяву учасників Майдану 2014 року, які вийшли "постояти за світле майбутнє". За світле майбутнє не стоять. Для покращення економічної ситуації, збільшення рівня добробуту громадян необхідно працювати, закладати економічний та ресурсний фундамент. Так само і із заявою Борреля. Заяви найвищого рівня не замінять інвестицій у сектор нафтогазовидобутку, не допоможуть розвитку інноваційних технологій у галузі енергетики та не стабілізують структурні проблеми у паливно-енергетичному комплексі Європи, викликані бездумною політикою та поспішними рішеннями в рамках політики "зеленого переходу". Відповідно, ні США, ні ЄС не володіють необхідним інструментарієм для забезпечення енергетичної безпеки країн Східної Європи (включаючи Україну) та Балкан".
Щодо України Боррель говорить про те, що наша країна "сьогодні вже є краще підготовленою до будь-якого конфлікту", зазначає експерт.
"Вибачте, але що має на увазі високий представник ЄС? Україна на 85% залежить від імпортного постачання нафтопродуктів, половина з яких припадає на РФ та Білорусь, – акцентує Валентин Землянський. – Відсутність прямих контрактів на газ прирікає нашу країну на закупівлю імпортного газу за спотовими цінами. Тоді як жодна країна у світі не працює за такими контрактами на 100%. Частка спотового ринку на європейських угодах становить близько 10%, але в азіатських ринках вбирається у 25%. Решта обсягу поставляється за довгостроковими контрактами, прив'язаними до вартості кошика нафтопродуктів".
Більше того, продовжує експерт, можлива зупинка транзиту, якою лякають Україну західні та вітчизняні політики, означає реальну загрозу постачання газу безпосередньо українським споживачам. Адже українська ГТС і розподільні газові мережі, що відходять від неї, створювалися як єдина система ще за часів СРСР. І за 30 років ситуація не змінилася. Навіть швидше посилилася, оскільки система постачання газу орієнтувалася на наявність ресурсу у магістральній мережі.
"Європа продовжує цинічно маніпулювати Україною у своїх суто особистих політичних та комерційних інтересах, – упевнений Валентин Землянський. – Якби Євросоюз справді турбувався про енергетичну безпеку України, він би надав реальну фінансову та технологічну допомогу у реконструкції та модернізації всіх мереж інфраструктурного забезпечення енергоносіями українських споживачів. Поки що, як і всі попередні роки, ми бачимо лише гучні політичні заяви, де Україна розглядається як інструмент геополітичного протистояння між провідними світовими державами".
Кооперація та взаємне поєднання зусиль з енергобезпеки між Україною та закордонними партнерами можлива за низкою важливих позицій
Гендиректор ТОВ "Нафтогазбудінформатика", голова експертної ради з питань газової промисловості та ринку природного газу Леонід Уніговський упевнений: кооперація та взаємне поєднання зусиль з енергобезпеки між Україною та закордонними партнерами можлива за низкою важливих позицій. При цьому використовуючи найсильніші сторони кожної країни.
"По-перше, може йтися про використання західними партнерами українських підземних сховищ природного газу. Не даремно ми вже виступили з пропозицією, щоб у цих ПСГ могли зберігатися стратегічні резерви природного газу для Євросоюзу. Це тим більш ефективно, що практично в будь-яку країну Європи можна подати газ із українських ПСГ", – пояснює Леонід Уніговський.
За його словами, це – конкретна, визначальна пропозиція з боку України для загального руху у бік підвищення енергетичної безпеки.
"По-друге, – продовжує експерт, – я вважаю розумним мікс між довгостроковими контрактами та закупівлями енергоресурсів на спотових ринках. Я не говорю про закупівлю у Росії. Наприклад, можна закуповувати у Норвегії, у Катарі, у інших країнах, де є фірми, які мають досить великі енергетичні ресурси. І з якими треба зав'язувати довгострокові стосунки".
З цим, до речі, наголошує Леонід Уніговський, пов'язана і пропозиція Борреля про те, що потрібна довгострокова робота по всьому ланцюжку постачання енергоресурсів. Це говорить про те, що, наприклад, Україна може вкладати гроші у потужності зі зрідження газу. Укладати довгострокові контракти з фірмами, що працюють на терміналах зі скраплення. Тобто весь енергетичний ланцюжок, починаючи від моменту видобутку енергоресурсів – і закінчуючи їх споживанням.
"По-третє, слід займатися розширенням системи зберігання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Без чого не можна говорити про стабільне використання ВДЕ, – вважає Леонід Уніговський. – Наприклад, отримали внаслідок енергії вітру чи сонця електроенергію – і треба її зберігати. Можливості для цього є, станції зберігання такої енергії є, але в незначному обсязі. Якщо їх побільшає, це дозволить згладжувати піки. Тому що є вітер чи сонце – є електроенергія, немає їх – її також немає. І цей момент дещо нівелює можливості ВДЕ".
Допомога США та Європи може полягати у фінансуванні закупівель газу "Нафтогазом". Наприклад, через кредити ЄБРР чи інших міжнародних фінансових організацій
Експерт з енергетичних ринків компанії Dragon Capital Денис Саква розмірковує так:
"Для того, щоб енергоресурси не використовувалися як зброя, необхідно зменшувати роль окремих гравців та диверсифікувати географію постачання. Якщо Росія побачить, що ми та інші держави можемо замінити її постачання на постачання з інших країн, то вона матиме набагато менше стимулів грати м'язами та обрізати постачання. Якщо ж залежність від однієї країни під 70%, то дуже висока спокуса використовувати постачання як елемент політичного тиску".
На думку експерта, найближчим часом Україні необхідно вирішити питання щодо закупівлі газу для наступного опалювального сезону.
"Якщо минулого року ми жили практично виключно за рахунок запасів у сховищах, то цього треба буде відновлювати імпорт у набагато більших обсягах порівняно з 2021-м, – наголошує Денис Саква. – І тут стоїть не лише питання ціни такого імпорту, а й питання фізичної наявності газу для закупівлі Україною".
Експерт вважає, що допомога США та Європи може полягати у фінансуванні закупівель газу "Нафтогазом". Наприклад через кредити ЄБРР або інших міжнародних фінансових організацій.
"З точки зору фізичних обсягів, США могли б допомогти з постачанням зрідженого газу на Європейські хаби – з подальшим обміном його на газ на кордоні України (т.зв. своп)", – резюмує Денис Саква.
Раніше на порталі "Коментарі"- Німеччина хоче мінімізувати
залежність від російського газу: чому "Північний потік-2" викликає сумніви.