Газовий крах Кремля: експорт російського газу в Європу обвалився до мінімуму за 50 років
Постачання «Газпрому» до ЄС скоротилися на 44% за рік і досягли історичного дна – Європа остаточно відмовляється від російського газу.
Експорт російського газу до Європи рухнув до найнижчого рівня з 1973 року, фактично відкинувши "Газпром" на пів століття назад. Про це повідомляє Reuters з посиланням на статистику прокачування через "Турецький потік" – останній газопровід, яким російський газ ще надходить до європейських країн.
За підсумками 2025 року постачання газу з Росії до Європи скоротилися ще на 44% – до 18 млрд кубометрів. Для порівняння, у 1973 році, під час перших контрактів СРСР з Австрією та Італією, Європа отримала 6,8 млрд кубів. Уже тоді це вважалося стартом великої газової експансії Москви.
У наступні десятиліття експорт стрімко зростав:
– до 19,3 млрд кубометрів у 1975 році після угоди "газ в обмін на труби" з Німеччиною;
– до 54,8 млрд у 1980-х;
– до 110 млрд кубів на початку 1990-х.
Абсолютний рекорд було встановлено у 2018–2019 роках, коли "Газпром" постачав до Європи 170–180 млрд кубометрів газу, що становило близько 80% усього експорту в далеке зарубіжжя.
Проте після повномасштабної війни проти України ситуація кардинально змінилася. За кілька років обсяги експорту до Європи скоротилися майже у 10 разів, а колишній ключовий ринок фактично втрачений.
Нині найбільшим покупцем російського газу став Китай, який отримує паливо з знижкою близько 40%. За словами голови "Газпрому" Олексія Міллера, у 2025 році Пекін придбав 38,8 млрд кубометрів газу через трубопровід "Сила Сибіру".
Загалом експорт "Газпрому" в далеке зарубіжжя, за оцінками БКС, складе 78 млрд кубометрів, що менше, ніж торік, але трохи перевищує показник 2023 року – найгірший для Росії з 1985-го.
Фактично Кремль втратив головне джерело валютних надходжень, а "енергетичну наддержаву" дедалі частіше згадують лише у минулому часі.
Читайте також в "Коментарях", що експорт російської нафти досяг максимальних показників більш як за два з половиною роки, проте значна частина сировини так і не сягає кінцевих покупців. Дедалі більше нафти накопичується на танкерах, які простоюють біля берегів Індії та Китаю.