На порозі третьої світової: Європа між миром і глобальним конфліктом

Ситуація у світі загострюється щодня, і дедалі частіше в ЗМІ зʼявляється словосполучення «третя світова війна». Проте вже не як метафора, а як цілком реальна загроза.

Останні події в Україні та Польщі лише підживлюють ці побоювання. У вівторок 9 вересня Польща заявила про закриття кордону з Білоруссю в четвер опівночі за місцевим часом у зв'язку з білоруськими військовими навчаннями "Запад-2025". Крім того, безпекові заходи планує посилити на кордоні і Литва. У Варшаві та Вільнюсі сприймають їх не лише як тренування, а як потенційну підготовку до провокацій.

Вадим Трюхан, СЕО міжнародної консалтингової компанії та екс-дипломат, наголошує, що у країнах Балтії та Польщі сприймають Лукашенка серйозно не стільки як самостійну фігуру, скільки як інструмент у руках Кремля.

"У Східній Європі, зокрема в Польщі та країнах Балтії, вже почали серйозно сприймати загрози від Білорусі. Ми знаємо, що кілька років поспіль через Білорусь ідуть хвилі нелегальної міграції, організовані разом із Росією. Вони розглядають навчання, які Білорусь проводить із Росією, як загрозу своїй територіальній цілісності. Провокації можливі: від проникнення ДРГ до інших дестабілізаційних дій. Лукашенко не наважиться на прямий удар по Польщі, але його можуть використати для таких провокацій. Путіну вкрай важливо показати світові, що він не сам, що у нього є союзники. Білорусь — його найближчий партнер, хоч і слабкий".

Окремим чинником ризику є так званий Сувалкський коридор – вузька ділянка території між Білоруссю та російським Калінінградом. У разі конфлікту контроль над цим коридором може дозволити Росії відрізати країни Балтії від решти НАТО. Саме тому будь-які рухи військ у цьому районі викликають пильну увагу НАТО та сусідів.

Політолог-міжнародник, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна" Дмитро Левусь пояснює, що нинішні дії Польщі та її союзників слід розглядати ширше, ніж просто реакцію на навчання.

"Закриття кордонів з Білоруссю відбувається не лише у контексті спільних навчань, а й у контексті того, що Путін перебуває в стратегічному тупику. Йому потрібно шукати виходи через ескалацію. Повернення теми Сувалкського коридору у світові медіа не випадкове. В Польщі варіант ескалації з боку Росії чи Білорусі розглядається як цілком можливий, хоча й не стовідсотковий."

Водночас світова спільнота шукає шляхи для зміцнення безпеки та створення нових систем гарантій. На саміті у Парижі 26 країн домовилися створити так звану "reassurance force" – силу безпеки, яка буде розгорнута після завершення війни, щоб гарантувати мир і стабільність у регіоні. Президент Володимир Зеленський підтвердив, що йдеться про тисячі військових, які можуть бути розміщені на українській території. Проте ці обіцянки, як і попередні, зокрема Будапештський меморандум, викликають у суспільстві та експертів багато питань.

Кандидат економічних наук, асоційований експерт аналітичного центру "Об’єднана Україна" Іван Ус нагадує, що Україна вже має гіркий досвід отримання гарантій, які залишилися лише на папері.

"Україна має досвід різних гарантій, усі згадують Будапештський меморандум. Але практика показала, що подібні гарантії, які не підтримані парламентами країн, що їх надають, тобто не стали частиною законодавства цих країн, – не працюють. Хоча навіть якщо вони і будуть частиною законодавства, це також на 100% нічого не гарантує. Тому найкраща гарантія безпеки України – це максимальне озброєння Сил безпеки та оборони. Ідеться про організовані програми на постійній основі щодо забезпечення сил безпеки якісним озброєнням. Це можна робити і зараз, під час повномасштабної війни, і це потрібно буде робити у разі досягнення домовленостей щодо її зупинки."

Ус також наголошує на ролі Сполучених Штатів, де нині при владі Дональд Трамп. Він відзначає, що Байден підтримував Україну, але не наважувався на рішучі кроки. Трамп, зі свого боку, непередбачуваний: з одного боку, менше схильний допомагати Україні у звичному форматі, з іншого – може ухвалити несподіване рішення. Наприклад, залучити приватні військові компанії чи навіть ввести обмежений контингент військ. Такий сценарій, за словами експерта, не обов’язково принесе мир негайно, але може суттєво наблизити його.

Експерти погоджуються, що нинішня ситуація нагадує події початку 2022 року, коли саме після російсько-білоруських навчань розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Тепер Захід намагається діяти на випередження, тому НАТО посилює свої східні кордони, а Польща та Литва зміцнюють оборону та активно координуються з союзниками. А щодо України – вона опинилася у вирі геополітичного шторму.

Від рішень, які будуть ухвалені найближчими днями, тижнями та місяцями, залежатиме, чи вдасться стримати ескалацію та зупинити Кремль. Ключовим чинником залишається єдність та готовність Заходу не тільки говорити про підтримку, але і діяти. Адже саме зараз визначається, чи стане цей конфлікт локальною війною, чи переросте у глобальне зіткнення, наслідки якого відчує весь світ.